Ялинкові прикраси – «годинники» почали виробляти в СРСР 65 років тому. Стрілки на всіх показують: «за п’ять хвилин дванадцята». Ідея такої іграшки виникла у 1956 році після виходу на екрани комедії Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч». Героїня фільму, її грає Людмила Гурченко, виконує на новорічному святі пісню «Пять минут» – про те, що п’ять хвилин не так вже й мало, якщо це останні хвилини року і хочеться все невирішене негайно вирішити, не відкладаючи на рік майбутній. Позаду, на сцені, встановлено великий бутафорний будильник – він і надихнув художників на розробку нової іграшки. Розповідають в Обласному краєзнавчому музеї.
У 1950-х в СРСР відкрились перші фабрики ялинкових прикрас – коли економіку виснаженої війною країни було відновлено і виник попит на масове виробництво такої продукції. В Україні фабрика з виготовлення новорічних іграшок запрацювала у Києві, з кількістю працівників різних професій до 500 осіб.
Після перенесених страждань – на фронті, в окупації, в тилу – втрати рідних, голоду, важкої праці – Свято потрібно було людям, як ліки для душі. Попри тотальну післявоєнну бідність, коли дітворі доводилось доношувати одяг після старших, і цукерки, навіть найдешевші карамельки без обгорток («подушечки») були для неї омріяними ласощами, – рідко в якій сім’ї не прикрашали на Новий рік ялинку і не клали під неї скромні подаруночки. Настільки великим було бажання батьків порадувати дітей (і порадуватись самим, дивлячись на них). До того ж, починаючи з 1948 року, 1 січня було оголошено неробочим днем (тепер важко навіть уявити, що колись у новорічну ніч лягали спати у звичайний час, а вранці йшли на роботу!). Святкового настрою, безумовно, додавало і зниження з 1 січня 1948 року цін на продовольчі і промислові товари (зниження відбувалось потім щороку, останнє у 1954-му). В
Відтоді Новий Рік став справжнім народним святом. Світлим та незбагненно містичним святом.
Текст: Володько Олена., ст. науковий співробітник сектору новітньої історії
Фото: Васильєва Микола.
КОМЕНТАРІ