Фонди Національного Історико-культурного заповідника “Чигирин” поповнилися унікальним експонатом, переданим онукою Марка Грушевського Елеонорою Коваль. Пише “Рідна Черкащина“.
Це камінь пісковик з відбитком листка береста (в’яза), який, за їх родинним переказом, на поч. ХХ ст. подарував настоятелю храму Архістратига Михаїла о. Марку археолог, котрий проводив дослідження на околицях Суботова.
Камінь подорожував разом із родиною Грушевських, коли їй доводилося переїжджати із Суботова до Таганчі, потім до Києва. О.Марко використовував камінь як підставку для книг, які він читав, стоячи за конторкою.
Ідентифікувати таку цінну річ, яка стала однією із родинних реліквій нащадків Марії Іванівни та Марка Федоровича Грушевських, вдалося завдяки допомозі фахівців Інституту геології КНУ, Інституту ботаніки та Національного науково-природничого музею НАН України, повідомляє очільниця Суботівської філії НІКЗ “Чигирин” Надія Кукса.
Марко Грушевський – дослідник «життя селян на Чигиринщині», етнограф та громадський діяч, один із засновників та єпископів Української Автокефальної Православної Церкви. Розповідаючи про свої дослідження в листуванні з чотириюрідним братом Михайлом Грушевським, писав, що хоче «розкрить правдиво очі всім об українському народові, який він справді є».
Шляхом наукових консультацій, що супроводжувалися активною перепискою, вдалося встановити, що відбиток листка в’яза (Ulnus laevis або Ulnus carpinifolius ) відомий у викопному стані з Палеогену, власне з Еоцену – тобто відбиток має вік 40-50 млн. років (!).
Як зауважують фахівці, для звичайної людини це багато, але для геологів звично, оскільки перші рослини вийшли на сушу з моря ще в Силурі, тобто понад 400 млн. років тому.
Колекція родинних реліквій Грушевських буде доступною для широкого загалу під час роботи наступних виставок у рамках виставкового проєкту “Зі щирою прихильністю до життя народного”. Сторінка проекту у соцмережах – за посиланням.
КОМЕНТАРІ