Дружина ексочільника Черкаської ОДА Олександра Скічка Єлизевета Юрушева, яка кілька місяців тому писала, що боїться повертатись в Україну, вирішила ще пожити у Європі. Про це жінка написала у Інстаграмі.
“Всі ці півроку моя підсвідомість і взагалі все моє раціональне відмовлялося приймати будь-які рішення. Щоночі я лягала в ліжко і сподівалася, прокинусь і війна закінчиться, але щоранку я прокидалася і розуміла, що цей кошмар продовжується.
Десь місяць тому я зрозуміла, що потрібно робити вибір – де жити, до якої школи підуть діти, як працювати (хоча у Києві багато процесів вдалося запустити). І як же нестерпно складно приймати такі рішення, коли розумієш, що це не твій вибір, не твоє бажання. Немає сил ні на які рішення – хочеться просто плакати від того, як сильно хочеться додому. Мені ніде не було добре, ніде не подобалося, мені нічого не хотілося, я навіть почала сваритися з чоловіком.
Все робилося через «треба» та «повинна» – треба піти погуляти з дітьми, треба бути веселою, маю триматися, не подавати виду. Ці слова я говорила собі щодня і все, до чого я торкалася, починалося саме з них. Ну і іноді, звісно, додавали «потерпи». Але чому я маю терпіти, а не жити?
Після кількох тижнів сліз я зрозуміла, що не можу справлятися одна – мені потрібна допомога. Слава богу, у нас є дуже професійні психологи і мені пощастило, що я знайшла «свого», який зараз допомагає подолати моє повне відторгнення реальності.
Я нарешті вирішила відправити дітей до школи в Європі, працювати методом «і тут, і там» і просто побути мамою. Тим більше, коли дітей вже троє. Молодшій зараз лише 4 місяці, вона просто крихта і почуття відповідальності за неї розриває мене на різні частини. Одна частина мене кричить і хоче додому, інша каже, що дітям потрібна безпека та стабільна мама. Третя хоче до чоловіка, бути поряд, четверта мріє повернутися у роботу, реалізовувати проекти, які зараз важливі та потрібні як ніколи. Все це дуже виснажило мене, але так далі продовжувати не можна – потрібно приймати рішення, навіть якщо вони найскладніші в моєму житті. Потрібно зробити цей крок уперед і продовжити жити. У новій реальності, з новими проблемами та обставинами. Зараз я відчуваю, що готова переступити за цю межу очікування та стопору, з якого не могла вибратися всі ці півроку. І знову почати повноцінно жити без усіх цих «повинна» та «треба»!” – розповіла свої переживання Юрушева.
КОМЕНТАРІ