Актор родом із Корсуня Тарас Цимбалюк у Інстаграм розповів про фільми, що зачепили його останнім часом.

Смак у кожного свій, звісно. Фільмувати почали з такою швидкістю, що, певна річ, не встигаєш за усіма картинами, але кілька трендів сезону з задоволенням підтверджую!

Отже, одразу до справи :

«Блідо-блакитне око» з Бейлом – це суцільна смакота. Щосекунди ловив насиченість повною довершеністю жанру. Обожнюю грамотні, художні трилери. Красиво перенесли глядача у історичну атмосферу : розкадрували, пофарбували, усіх вдягнули – топчик.

Тут мене тримав і сюжет : сильно все прописано. Ну, і Бейл – жива легенда, ходячий посібник з чоловічої акторської майстерності. Кайф.

«Банші Інішерина»… це абсолютно неочікуване диво для будь якого глядача. Стильна трагікомедія. Дуже вміло поданий чорний гумор.

Глісон і Фаррелл – потужний тандем. Сидів з відкритим ротом під час усіх їхніх спільних сцен.
І все це звучить під акомпанемент однієї з найкрасивіших країн світу – Ірландія – ідеальний фон для цієї історії.

«Вавілон» – аааааааааааааааааааааааа, як так можна ????? – це перше, що мені спало на думку після перегляду…. Цей фільм довів, що кіно не має абсолютно ніяких меж – друга думка, після перегляду.

Марго Роббі – вкотре ідеально вписується у черговий матеріал і віддається у кожному кадрі! Низький уклін художнику-постановнику!
Одним словом – максимально талановито згенерований треш і вакханалія пронизаний цікавою сюжетною лінією.

«Звільнення»… тут Вілл Сміт доводить, що він глибокий драматичний актор з потрібною гнучкістю. Сама реальна історія, яка лягла в основу стрічки, – сильнюща і не лишає байдужим…

Якщо знімати фільми про сторінки жорстокості рабства – то тільки так.

«Кит»

Обожнюю такі, практично моноісторіі, та ще і у вигляді глибокої психологічної драми. Грим/костюм – неперевершений. Сценарій – бездоганний. Фрейзрер – далеко не мій кумир серед драматичних акторів, але визнати варто : роль зроблена якісно! Оскар, як яскравий доказ!