Щороку 28 липня, у День святого Володимира Канівщина приймає гостей – поціновувачів українського слова, української пісні – на так звані Затуливітрівські читання. Адже саме на цій землі в історичному та містичному Бучаку на Козацькому шпилі знайшов свій вічний спочинок поет, перекладач та видавець Володимир Затуливітер.
Зазвичай читання проходили в Бучаку, проте повномасштабна війна внесла корективи, з метою безпеки учасників захід тимчасово було перенесено до гостинної садиби музею Тараса Шевченка. А ще – цьогоріч вперше було оголошено конкурс та вручено Всеукраїнську літературну премію імені Володимира Затуливітра, встановлену Національною спілкою письменників України, Шевченківським національним заповідником та благодійним фондом Володимира Затуливітра.
Працівники музею гідно бережуть пам’ять про поета, зберігають архіви його творів, особисті речі. Так науковиця Ірина Юрченко підготувала для гостей біографічну презентацію про життя та творчість поета. Вірші Володимира Затуливітра звучали у виконанні дитячої театральної студії “Фенікс”.
А першою лауреаткою премії стала відома українська письменниця з Києва Раїса Харитонова за поетичну збірку “Перетинаючи межу”.
“Володимир Затуливітер мав хист відкривати таланти, такі як лауреати Шевченківської премії Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович. Я не була ним відкрита, але професійно зростала під крилом його творчості, – сказала теплі слова про поета лауреатка Раїса Харитонова. – У Затуливітра в кожному вірші йдеться про слово, про любов до мови, історії. Які там метафори, слова, новотвори, епітети… Для мене честь бути удостоєної премії такої видатної людини.”
Долучився до вшанування Володимира Затуливітра цього року народний депутат України Віталій Войцехівський.
“Те що ви вшановуєте і підтримуєте українську культуру, українську націю, українське слово, українське мистецтво, українську державність це надзвичайно важливо. І головне, що до таких заходів долучаються діти, молодь. Це значить що в української нації є майбутнє”, – зазначила у виступі помічниця нардепа Валентина Чиж.
Впродовж кількох годин у залі в щирій атмосфері лунала українська поезія. Кожен присутній міг як згадати добрим словом Володимира Затуливітра так і прочитати його чи власні поезії. І у всіх виступах присутні висловили надію, що наступні Затуливітрівські читання відбудуться вже в мирній, переможній Україні.
Довідково:
Раїса Харитонова – член Національної спілки письменників України. Лауреат премій імені В.Сосюри, В.Мисика, П.Тичини, М.Петренка, «Благовіст». Поетичні публікації підписує ім’ям Раїса Харитонова, прозові тексти та спогади з’являються, переважно, під прізвищем Талалай.
Раїса Петрівна Талалай народилась 9 жовтня 1951 року в Горлівці. Закінчила Інститут профспілкового руху Академії праці і соціальних відносин (спеціальність – економіст). Працювала в “Укркурортраді”, газеті Всеукраїнського товариства Просвіта «Слово Просвіти», журналі “Сучасність” . Член НСПУ. Автор кількох книг прози та поезії, численних публікацій в провідних українських журналах: «Сучасність», «Дзвін», “Київ”, “Золота пектораль”, «Березіль», «Вітчизна», «Кур’єр Кривбасу». Опублікувала спогади про Миколу Вінграновського, Олега Орача та Леоніда Талалая. Мешкає у Києві. Перша дружина письменника Леоніда Талалая. Має дочку Соломію.
Володимир Затуливітер – відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст. Зокрема, Іван Драч свого часу назвав Затуливітра одним з найвидатніших явищ в українській літературі. Він був лауреатом кількох літературних премій. Його твори перекладені більш як десятьма мовами. Останні роки життя Володимира Івановича тісно пов’язані з Канівщиною, – тут на хуторі Бучак він написав свої найкращі збірки поезій та прози. Тут у січні 2003 року за загадкових обставин трагічно обірвалося його життя. У Бучаку на Козацькому шпилі Володимир Затуливітер був похований.
КОМЕНТАРІ