У мисливських угіддях поблизу села Гельмязів лабораторним дослідження підтвердили сказ у безпритульних собаки та кота, ймовірно заражених від лисиці, оскільки вона є джерелом вірусу. На щотижневій нараді у міській раді староста села Крупське Надія Хомут звернула увагу присутніх на проблему з лисицями. Хижаки вільно розгулюють селом, масово викрадаючи птицю. Про це пише сайт zoloto.city.


– Наразі до мене звернулося понад десяток крупчан, господарства яких постраждали від лисиці. Кури, гуси, качки зникають із сараїв, а зранку господарі знаходять лише пір’я на городі! – розповіла Надія Василівна.

Жінка звернулася з листом до ГО «Золотоніське товариство мисливців та рибалок». Щодня список постраждалих збільшується. Більше того, селяни помітили і скажених тварин. У селі є мисливці із дозволом на користування зброєю, проте під час дії військового стану відстріл тварин заборонений.

Володимир Денисюк – житель Крупського, мисливець та єгер, має зброю. Він один з тих, до кого хижак заходить на подвір’я щодня.

 – Вони бродять яром, заходять у двір. Скажену від нормальної лисиці відрізнити дуже легко: облізлий хвіст і миршава вона така, вилиняла, безстрашно ходять у дворі й не бояться собак. Сміливо можуть кинутися на домашніх тварин, не реагують на крики людей, – підкреслює небезпеку від хворих тварин досвідчений мисливець. – Вони і в мене птицю забирали, і в сусідів. І по вулиці багато господарів жалілися. Я пір’я дуже багато нахожу. У людей на городах вже й нори з’являються. Ввечері, як тільки починає сіріти, зустрічаю їх під фарами у центрі села.
За словами Володимира Івановича, тварини вже не бояться людей. Раніше хижаків відстрілювали щозими, були сезони полювання. Потім фактично до весни продовжували відстріл скажених лисиць.

– Лисиці ідуть прямо в двір, немає відбою. Більше того лисиця привела трьох піврічних лисенят прямо до сараю з каченятами! – підтверджує слова односельця про навалу хижаків й Наталя Петренко. – А цього тижня виходжу з двору: лисиця в зубах з моєю курицею! І потягла до сусіднього двору, де пустує хата. Наступного ранку наливаю качатам води, а вона попід парканом у мене ходить. Я її проганяю, а вона не тікає. Боюся, у мене онучка до школи ходить, хоч би не перестріла дитину. І це ж ми в центрі живемо, багато діток ходять в школу і назад цією дорогою.

Минулого тижня донька Наталі Миколаївни близько 14-30 бачила звіра, який вибіг із сусіднього двору з куркою в зубах і сховався у старому садочку.

У минулому році селяни відбивалися від хижака своїми силами: ставили капкани. Цього ж року нашестя тварин вражає, люди б’ють на сполох.

За словами начальника відділу безпечності харчування та ветеринарної медицини Золотоніського районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Черкаській області Миколи Середи, популяція лисиць за два роки збільшилася більше, ніж у тричі. Згідно з інструкцією, має бути 0,5-1 лисиця на 1000 га, а їх в рази більше. За цей час було вже два приплоди. А лисиця, за наявності кормової бази, народжує по 5-6 лисенят. Та, на жаль, ветслужба зробити нічого не може.

 – Ситуація виникла через заборону полювання у зв’язку з введенням воєнного стану в Україні. З кожним роком лисиць стає все більше. Чисельність хижаків стримував лише відстріл тварин у визначений період. Зараз поля прибрані, миші, зайці – всі йдуть до подвір’я, і лисиці йдуть ближче до села, – пояснює Микола Євгенійович. І додає про хворобливих особин: – З нашого боку ми можемо забезпечити лише щеплення домашніх тварин – котів та собак, згідно з протиепідеміологічним планом. Більше ветслужба ніяк не може вплинути на кількість лисиць.

Є державна програма щодо проведення переоральної вакцинації диких м’ясоїдних (проти сказу), на це держава має виділяти кошти. До війни два роки поспіль приманки-вакцини розкидали на ліси з літаків. Вони приманювали своїм запахом, і коли тварини його прокушували, протягом 30 днів їх організм імунізувався від сказу. Останніх чотири роки це давало позитивні результати. Захворюваність зменшилась у півтора-два рази. Наразі цього не роблять.

У Черкаській області ця кампанія проводилася в Уманському та Звенигородському районах, де реєстрували багато випадків сказу.