blank

У селі Хвильово-Сорочин, що входить до Золотоніської територіальної громади Черкаської області, росте дуб заввишки 35 метрів та з такою ж площею крони. Вік дерева – до 400 років, відтак велет був свідком багатьох історичних подій з часів Гетьманщини. З 1975 року дуб має статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення, розповів Суспільному краєзнавець, місцевий житель Анатолій Воропай.

Анатолій Воропай багато років досліджує історію рідного краю та збирає факти з минувшини села. За переказами місцевих жителів села Хвилів дуб росте на колишніх землеволодіннях легендарного полкового осавула Нестора Морозенка, розповів пан Анатолій:

“У часи Гетьманщини ці землі перебували у власності переяславського полковника Федора Лободи. До 1930 року це була ділянка хвилівських козаків Грекалів”.

За свідченнями старожилів, таких дубів в окрузі було до десятка, але до 2025 року вцілів лише один.

“Розповідають, що дуб слугував козацьким оберегом. Також, за повір’ями, Хвилів дуб захищав вояків від ворогів у своїх дуплах. Ще припускають, що він береже секрети про козацькі скарби, приховані під ним. У добу повстанського руху Української революції (1917-1921 рр.) Хвилів дуб був прихистком вільного козацтва під час таємних антибільшовицьких нарад, які проводив керівник Демид Хвиль. Слугував орієнтиром при будівництві залізниці “Бахмач – Одеса”, — розповів Анатолій Воропай.

Зі слів краєзнавця, у голодні роки висушені жолуді цього дуба перетирали в ступах — робили борошно, з якого пекли коржики.

“У 1941-му дуб «бачив», як відступають радянські солдати під час невдалого рейду. У вересні 1943-го поблизу дуба місцеві сміливці розгромили німецький загін, який намагався спалити село, а в 60-ті територія біля дерева слугувала стоянкою для колгоспних тракторів. Тоді селяни забили на сполох, адже земля забруднилася плямами мастила, і це могло нашкодити дереву. Техніку прибрали”, — розповів краєзнавець.

У 1975-му році Хвилів дуб взяли на облік та зареєстрували як пам’ятку природи місцевого значення площею – 0,1 га, — саме про це клопотали хвилівці.

“Дуб був найстарішим в окрузі. За ним доглядали учні місцевої школи на чолі з директором. Територію обгородили парканом, обабіч посадили ялини”.

Нині жителі громади також доглядають за пам’яткою, у вересні 2024 року там організували толоку, і навели лад, розповів Анатолій Воропай. Хоча Хвилів дуб пережив і сумні часи:

“Варто згадати про злочинну меліорацію обабіч дуба. До неї він був на березі широкої та глибокої заплави річок Суха Згар та Нетеча. На початку 70-их 20 ст. потужна техніка тресту «Укрводбуд» розпочала руйнування віковічного довкілля. Потужні крани з корінням виривали вільхи, берези, верби. Чагарі лози, верболозу, очерету, оситняку, рогозу бульдозерами вигортали на берег. Біля дуба були гори звалищ викорчуваних пеньків, свіжовириті канави. Колись дружні хори жаб замовкли назавжди – про рибу нічого й говорити. З гіркотою дивились жителі на загибель славної озерами заплави, старенькі бабусі молилися, передбачаючи кінець світу. Ось так наш славний дуб опинився на березі спотвореної осушенням землі. Замість хмар водоплавної птиці тепер хіба ворон-віщун з гілок сповістить про колишні водяні простори”.

Сьогодні дуб мало хто провідує, додав Анатолій Воропай, хоча дерево варте гідного місця в туристичних маршрутах Золотоніщини.

“Дуби у пошані серед багатьох народів світу. Здавна люди звертають увагу на красу, міцність, довговічність цих дерев. За віруваннями українців, стародавні дуби володіють чарівними властивостями. Хто відпочине в їхній тіні, набуде сили й енергії. Біля таких дубів завжди панує чиста атмосфера”, — додав краєзнавець.

Нагадаємо, на території Черкащини є кілька відомих стародавніх дубів, зокрема, дуб Максима Залізняка, якому понад 1100 років і він росте в урочищі Холодний Яр поблизу села Буда. Також, у селі Будище є дуб, який пов’язують з Тарасом Шевченком – там, за переказами, він малим ховав свої малюнки.