Письменник з Черкащини, лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр при видавництві книжок в контракті приписує про заборону видавництва російською мовою. Чи видаються його книги іншими мовами та, зокрема, за грантові кошти, він розповів у інтерв’ю “Апострофу“.
– Я не скажу, що так мене масово перекладали, тому що я принципово ніколи не користувався грантами. Якщо говорять, що когось там перекладають за кордоном, то щоб ви знали, що це люди, які користуються грантами. Там і інститут книги зараз, і різні фонди допомагають. Я ніколи ні копійки, ні від кого не брав.
– А це накладало якісь зобов’язання, якщо ви берете гроші?
– Це не накладало зобов’язання, але грантоїдство тримає тебе в певних рамках такого ліберастичного: толерантність, гуманність, щоб ворога не вбивав, щоб не лилася кров, щоб не було міжнаціональної ворожнечі.
І я знаю, коли знімали фільм за романом «Чорний ворон», казали, щоб там вже нікого не вішали, тільки розстрілювали. Гранти, оцей псевдогуманізм тримає автора в рамках. Мене перекладали багато і, наприклад, «Чорний ворон» вийшов в Великобританії, вийшов в Словаччині, вийшов португальською мовою в Бразилії, там, де майже ще нічого наше не виходило. От пару книжок німецькою мовою вийшло, доречі, і «Тінь сови», і «Чорне сонце». З «Чорним сонцем» було багато проблем, тому що це про «азовців», а їм створили імідж за кордоном, що це екстремісти, нацисти і так далі. Зараз уже переклали, до речі, роман мій попередній «Заячий костел», який вийшов торік.
КОМЕНТАРІ