У дитинстві замість звичайних ляльок черкащанка Юлія Буланова-Полтавець бавилася мотанками, які для неї створювала прабабуся. Пронісши спогади крізь роки та осучаснивши ляльку-оберіг, рік тому майстриня почала виготовляти брошки-мотанки. За цей час створила понад сорок таких прикрас.
Натхнення черпає у жінках, адже створює їх саме для них — як символ захисту та підтримки, розповіла Суспільному Юлія Буланова-Полтавець.
Свої творіння Юлія називає брошки-обереги та впевнена, що вони мають здатність захищати власниць:
“Це брошки-обереги, брошки-мотанки. Не просто брошки, тому що вони несуть собі захист. Я їх так і створюю, щоб це було більше як захист кожній жінці, впевненість в собі, кому не вистачає”.
Спочатку, розповіла майстриня, для своїх робіт шукала картинки в інтернеті:
“Починала я з того, що просто роздрукувала з інтернету картинку мотанки, вирізала звідти голову, переносила її на картон, вирізала, переносила на тканину. І далі наповнювала це все синтепоном”.
Натхненницею своїх робіт Юлія вважає свою бабусю:
“Ще маленькою мені прабабуся робила свої мотанки. Дома складала тканини, робила мені лялечок. І от якось воно з того часу, все одно оцей образ, він мене ніколи не покидав. Але мені хотілося все-таки оцю якусь магічну частинку внести. Що голову я сама створюю, своїми руками”.
Майстриня брошки виготовляє на подарунки та на замовлення. Пояснила, що своїми роботами хоче надати впевненості їхнім власницям:
“Я створюю так, щоб цей хрестик був максимально яскравий, щоб кольори доповнювали і підкреслювали. Створюючи мотанки, я завжди думаю про те, наскільки я переймаюся жінками, наскільки я захоплююся ними. Якось так, що сила жінки — у всьому. Сила роду — це сила жінки, в першу чергу”.
Проте така робота для майстрині — відпочинок:
“Буває таке, що, наприклад, відчуваю, що хочеться відпочити. Але, насправді, відпочити від відпочинку, тому що коли їх роблю, я відпочиваю. Створюючи їх, я спокою набуваю. Я її створюю для захисту, але й тим самим я себе ніби заряджаю”.
Кожен виріб майстрині унікальний, розповіла Юлія:
“Кожна з них — особлива, відрізняється від іншої. Навіть якщо вони, можливо, по кольорам схожі, все одно вони будуть різні. Єдина брошка, яку я переробляла сто відсотків, це моя”.
Майстриня розповіла, що під час роботи думає про те, що хоче побажати жінці, якій призначений цей аксесувар:
“Все, що хочеться побажати жінці, оці думки, я вкладаю, створюючи саме таку брошку. Я вважаю, що наша мотанка — це дуже особливий персонаж. Тому мені здається, що саме код нації нашої, можливо, навіть і в цьому. Маючи на грудях на собі мотанку, відразу зрозуміло, що це за жінка”.
КОМЕНТАРІ