Отой архітектурний ансамбль – три висотки, довжелезний магазин та сквер з відступом від червоної лінії – остаточно окреслився влітку 1965-го. Проект розробили в «Діпроцивільпромбуді», займалася ним «творча бригада» під керівництвом Олександра Сидоренка. Передбачалося, що у стометровому універмазі з бетону і скла розташуються «Синтетика», «Дитячий світ», «Гастроном» і велике кафе. За винятком 10-поверхівок через п’ять років план в основному був реалізований, зводили об’єкти будівельники 1-го БУ «Черкасжитлобуду». Розповів краєзнавець Борис Юхно «Новій Добі».
Універмаг «Юність» відкрили 1 лютого 1969-го, тож за кілька днів йому – тепер вже цілковито іншому – виповниться 50. Чого там лишень не понапридумували проектанти Георгій Урсатій і Василь Попко, а головний архітектор міста Валерій Холковський взяв і… дозволив.
Магазин окрасили і вітражі, де замість скла – кольорова поліетиленова плівка (до речі, місцевого виробництва), і фігурні металеві решітки з уведеними в них великими фотографіями, і алюмінієві чеканки Миколи Погорєлова, і “марсіанські” вазони (давалося взнаки тотальне захоплення науковою фантастикою, тож все, що мало незвичні форми, автоматично ставало «космічним»). Через вітражі магазин купався у морі кольорового денного світла – на трафіку він був вузьким, тож переливалося і грало веселкою все, що відбивало промені. Торговельний аспект залишимо осторонь: парфуми, галантерея, біжутерія, фурнітура, годинники… Тут я намагатимуся не зловживати власними враженнями, але не втримаюся аби не сказати – справді любив цей «вагон» з купою секцій-кишень, де у дитинстві навіть з рублем почувався солідним поркупцем. Ти ще не знав, що тобі треба, але привід зазирнути, наприклад, у «Сувеніри» по якийсь місцевий значок з Машбуду завжди був. Потім ми ходили туди по спортивні сумки, які увійшли в моду замість портфелів, ще пізніше – по супермодні одеколони «Спартак», «Консул» і «Чарлі» чи презенти шкільним подругам до 8 Березня.
Сквер. Важкий випадок. Готували до 50-річчя революції, залишки старої забудови аврально засипали, тож після зимової просадки всі оті огріхи – як то цегла, залізяччя й дошки – поперли назовні. Але коли зважити, що жодна ландшафтна перетурбація без цього не минала, то й не критично, поправили. Позаяк у складовій флори сквер ще довгенько залишався аскетичним, його окрасою стали жовто-зелені наземні ліхтарі, які як ансамбль з’явилися і в інших міських зонах відпочинку: теж наземні або коротші з плафонами – на стовпах. Ну й звісно – дві мозаїчні чаші і ваза. На диво, вони збереглися.
Упродовж років отак 15-ти сквер збираються реконструювати. За цей час чого тільки там не мало б з’явитися – і фонтан, і венеціанська карусель… До речі, замітка у «Черкаській правді» від 5 липня 1968 року: «Починаються роботи по благоустрою площі у центрі Черкас перед десятиповерховими житловими будинками. Головною прикрасою площі стане декоративний басейн з двома фонтанами, який тут збудують. Довжина його 60 і ширина 16 метрів. Над водною поверхнею нависне ажурний місток. Увечері сюди спрямують промені прожекторів, які розцвітять воду різнобарвними вогнями. Широке застосування на площі знайдуть малі архітектурні форми, декоративне озеленення. Проект благоустрою розроблено у філіалі інституту “Діпроцивільпромбуд”». Уявляєте? Центр міста мала прикрасити водойма… Вкотре і поки-що востаннє дея реконструкції скверу була близькою до вирішення у 2017 році, та знову не склалося.
«Гастроном і велике кафе», – останні пункти плану, – були належним чином відкриті напередодні 100-річчя «дорогого Ілліча», 21 квітня 1970 року. Ювіляр вже зо півроку чекав навпроти. Щоправда, згодом гастроном приурочили до 50-річчя утворення СРСР вкотре довівши, що «Ювілейний» – назва універсальна. Зневажливо до інших закладів торгівлі періодика сповістила, що «такого магазину в місті ще не було». І аргументувала: «Досить сказати, що тільки корисна площа торговельного залу перевищила 500 квадратних метрів. До цього слід додати складські підвальні і підсобні приміщення. Гастроном працює за методом самообслужування. Товари розфасовані. Є тут молочний відділ, гастрономічний, хлібобулочний, бакалійний, кондитерських виробів. Гастроном по сучасному устаткований. Добре попрацювали і будівельники, і художники, щоб надати йому привабливого вигляду».
Чесно – я так і не зустрів черкащанина, який назвав би цей гастроном улюбленим, хоч існував він понад 20 літ. Інша справа – кафе «Веселка», про яке нині нагадує зовнішня колона. Може й не було в ньому нічого особливого, – молочні коктейлі та морозиво з варенням у вазочках, – але позаяк іншими сегментовано-дитячими гастрономічними закладами місто не дуже радувало, в цьому встигли побувати усі. Чітко відмежувавши незалежних дітей від радянських, «Веселку» закрили з початком 1990-х.
КОМЕНТАРІ