Історичний клуб “Холодний Яр” пропонує відзначити бойовий ювілей – 100 років повстанню проти російських окупантів. Повідомляють у департаменті культури Черкаської ОДА.

blank

Перші виступи проти “соввласті” на Холодноярщині почалися в березні 1919 р., зокрема в селах довкола ст. Цибулеве. Більшовики одразу нарекли повстання “контрреволюційним” і вислали зі Сміли “каральний загін” зі складу 1-го ескадрону 1-го совєтського полку під командою “тов. Шестака”.

30 березня Чигиринський ревком (у протоколі № 59) зазначив, що в районі Цибулевого, у селах Михайлівці й Красносіллі, “контрреволюційні сили” мають “багато зброї”, зокрема кулемети і рушниці, й проти них необхідно терміново “принять надлежащие меры”.

На “придушення всіляких протисовєтських виступів” соввлада кинула на Чигиринщину й 1-й батальйон т. зв. Червоного козацтва зі штабом у Старій Осоті. На кінець лютого в його складі було 1095 башибузуків, які мали “900 рушниць, 12 кулеметів і 3 гармати”.

У квітні повстанський загін вибив червоних з Оситняжки і Капітанівського заводу. До повстанців приєдналося 6 сіл. А в Мельниках та Головківці “вспыхнуло восстание кулаков”.

6 квітня голова Чигиринського військово-революційного комітету М. Брайко оптимістично сповіщав командира Чигиринського радянського полку, що “благодаря оставшимся войскам удалось подавить контр-революционное выступление в уезде”.

А повстання ширилося. Головний отаман Холодного Яру Василь Чучупак оголосив мобілізацію.

Повстання “проти комуни та Совітської влади за самостійність” почалося 10, 11, 12 квітня 1919 року.

7 травня 1919 р. у Єлисаветграді Матвій Григор’єв проголосив Універсал. “Народе український! Народе змучений!.. – звертався Головний отаман Херсонщини і Таврії. – Тобі насильницьки нав’язують комуну, чрезвичайку й комісарів із Московської «обжорки»… Народе український! Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії… Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва! Хай живе влада народу України!.. Борітеся – поборете!..”

Гаслами повстання стали: “Геть ЧК!” і “Вся влада Радам, але не партіям”.

Найважливішим пунктом універсалу було забезпечення провідного становища українців у своїй державі: їм мало належати 80 % місць – згідно з пропорційним складом населення в радах.

Український народ з ентузіазмом відгукнувся на заклик скинути нена­висне ярмо московської комуни. За короткий час Григор’єв вимів “радімих” з Катеринослава, Миколаєва, Херсона, Кременчука, Черкас, Чигирина, Новомиргорода, виставив соввласть зі станцій Бобринської, Зна­м’янки, Трепівки, Хирівки, Цвіткове, Помічної, Довгинцевої, П’ятихаток, багатьох інших населених пунктів та станцій. У визволених містах скликалися з’їзди рад, які утверджували нову владу.

Антиросійське повстання охопило Херсонську, Катеринославську, Подільську, частини Київської та Полтавсь­кої губерній. Усе нові й нові міста виганяли московську комуну: повстанці ввійшли до Кривого Рогу, Олександрівська, Олександрії, Корсуня, до Нижньодніп­ровська, Кобеляк, Могилева-Подільського, Шполи, Гайсина, Христинівки, Брацлава, Літина, до Вінниці, Золотоноші, Медвина.

14 квітня, під час урочистостей, будуть вшановані – живі й полеглі – герої українсько-російської війни 2014 – 2019 рр., зокрема 93-ї Окремої механізованої бригади “Холодний Яр”.

Вояцтво освятить зброю і прапори на берегах Гайдамацького ставу.