Масляна – то якась фантасмагорія. Прийшла з дохристиянських часів, але церква до неї лояльна. Як народна гульня – популярна в часи «розвиненого соціалізму», а так, – зі спаленням опудала Зими, – її проводжали язичники. А не так – то прощальне фото із Дідом Морозом, шашлики-млинці-чебуреки-пиво, театралізований концерт, змагання КВН, музика з репродукторів, народні забави з призами. Тепер – знову Масляна, але зразу в усіх складових. Така плутанина, що з того усього ми запам’ятали головне: треба їсти млинці, в нашій традиції ще й вареники, – це раз, а два – можна й горілочкою-наливочкою почастуватися, бо з початком посту то вже гріх. Про останнє свято зими розповів “Новій Добі” краєзнавець Борис Юхно.
Будемо розбиратися. Значить так. Спочатку – неділя перед Масницями, Масляною, Сирним тижнем, Сиропустом, Сирницями, Пущенням, Запустами – кому як подобається. Запусти – то може тому, що скоро в комірчинах буде запустіння. Цьогоріч така неділя випадає на 3 березня. Колись цього дня востаннє перед Великоднем їли м’ясні страви і обов’язково – холодець зі свинячих ніжок, тому він називався «ніжковими заготовинами».
А з понеділка вже пригощалися стравами із сиру, яєць, риби, молока. У понеділок всі ходили в гості. Ну тепер – то небагато таких знайдеться, хто робочого дня справ не матиме. А на роботу – то ж як у гості. Увага! Той унікальний випадок, коли офіційний старт святкуванням давали жінки. Надвечір понеділка вони вирушали до корчми, і нещасний той чоловік, який не встиг звідтіля вшитися до їх приходу. А далі – гойдалки, сани, гірки…
У шинку, зазвичай тим самим товариством, молодиці «відкривали» й масляний вівторок. Загалом він видавався дуже подібним до попереднього дня, хіба от парубки виглядали наречених, а дівчата – суджених. Наяв просто зустрічалися з тими, кого такими бачили. Ще від хати до хати починали ходити «позиватки»: спеціальні люди, через яких хтось когось кликав на гостину. То вам не смс-кою «приходь!». Зустріти «кур’єра» млинцем і чаркою – то «статус».
У середу тещі приймали своїх зятів і пригощали млинцями, а для того, щоб розважити їх, скликали усіх рідних або й знайомих. Зять почувався царем на іменинах: «до тещі на млинці» – то звідтіля. Та недовго, до п’ятниці. Звісно, що особливо важкою була Масляна для тих тещ, які мали багато дочок.
У четвер заборонялося прясти-шити, та й будь-що робити. Починалася «широка Масляна», або «великий розгул». Всією сім’єю виходили на різні змагання: кулачні бої – бувало й «до юшки», кінські перегони, катання, спорудження сніжного міста. Не скрізь, переважно такі традиції жили на крайньому Лівобережжі.
П’ятниця – частування тещі, кінець царським іменинам. Ще звечора зять мав особисто запросити «її мать» на обід, а зранку заслати парадних позиваток, і чим таких більше, тим йому ж потім спокійніше. «У тещі зятьок – любимий синок».
Субота – «золовичі посиденьки». Наречені, невістки запрошували до себе зовиць – сестер чоловіка. Пригощали, розважали, щось дарували. Цього «жіночого дня» чоловіки «мстилися» їм усім у шинку за понеділок. Власне, то й була остання потужна алко-вечірка аж до Великодня.
Неділя. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, проводилися фінальні масові гуляння, ігрища, забави. Вони символізували прощання зі смачним і веселим тижнем. Спалювалося опудало Зими, яке вже добряче вивозили скрізь і яке, – тобто більше «яка», – вже добряче усім осточортіла. У неділю просили у близьких вибачення за всі образи. До речі, перший млинець, спечений на цьому тижні, призначався для поминання померлих. Іноді його віддавали жебракам, щоб і вони пом’янули померлих близьких людей. За повір’ям, чим яскравіше і цікавіше прожити масляний тиждень, тим щасливішим і багатшим буде рік. Отого і вам бажаємо.
КОМЕНТАРІ