Як уже відомо, Верховна Рада проголосувала в першому читанні за законопроєкт 2178-10, що скасовує заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення. Суспільство розбурхане, бачили протестні акції – перекриття доріг, мітинги під Верховною Радою тощо.
За великим рахунком, і я дотримуюся думки, що земля має стати товаром. Але, як на мене, зараз є великі ризики. Продаж землі — це дія, яка неабияк вплине на долю і людей, і українського села. Зважаючи на протиріччя щодо земельного питання, країна в нинішніх умовах, думаю, не готова до ринку землі. Багато «вузьких» місць в організаційному, правовому, економічному розрізі.
Наприклад, не проведена інвентаризація земель. Бачимо прояви рейдерства, не ліквідовано корупційні механізми переходу прав на землю в обхід мораторію. Виходить, що немає верховенства закону у справі захисту права власності.
Ми не маємо ринкових механізмів, які повинні допомогти у формуванні ціни на землю. Відсутні програми пільгового кредитування національного українського сільськогосподарського товаровиробника, зокрема, і фермерських господарств. Нинішні сільгоспвиробники, фермери не спроможні конкурувати з крупними агрохолдингами та корпораціями. Не повністю врегульовано питання щодо виділення земельних паїв колишнім і нинішнім працівникам державних сільгосппідприємств, працівникам соціальної сфери села, які не брали участі у розпаюванні земель сільськогосподарського призначення. З потугами реалізує своє право багато учасників бойових дій на Сході. Хоча їм було гарантоване отримання земельних ділянок у рамках безоплатної приватизації. Треба вирішувати це питання? Звичайно ж. А чи будуть такі земельні питання вирішуватися після зняття мораторію – невідомо.
Через відсутність умов для захисту власності та інвестицій, а також гострого дефіциту коштів, зокрема, й у вигляді кредитних ресурсів, право на продаж землі може призвести до скуповування земельних паїв суб’єктами, які мають великі гроші. А як же розвиток соціальної сфери, інфраструктури тощо. Що буде взагалі із селом? Воно без фінансової підтримки не виживе. Я сам працюю на землі і знаю, що вона важить у житті селян. Разом з тим повторюю, що не є консерватором щодо продажу землі. Вона має продаватися і купуватися. Але треба знати, що з цього приводу думають прості люди, фермери. Тобто радитися з ними. Чому б не провести широке, публічне обговорення покрокового запровадження прозорого й цивілізованого обігу земель. Можливо, винести земельне питання на всеукраїнський референдум. Це, переконаний, дасть змогу уникнути напруження в суспільстві, почути людей і згодом запровадити цивілізований ринок землі, який влаштує всіх. Треба все робити в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
КОМЕНТАРІ