Хто ще не забув – ми полишили щасливу черкаську сім’ю, яка щойно зустріла Новий 1968 рік, у вельми комфортній обстановці. Конкретно – з лакованим меблевим набором “Дніпро” на повну квартиру, сувенірними рогами від “Укрголовм’яса” і радіолою “ВЭФ”, яка саме крутила “новинку музики” – оперети Кальмана. Ага, ще не зайвим 1 січня поживним консервованим компотом. Продовжує свою традиційну рубрику “Ретроскоп” місцевий краєзнавець Борис Юхно.
І ось новоріччя позаду. Таврійський херес випито, черкаський торт “Сюрприз” з’їдено. Йолка із залишками вати і дождіка стирчить у кучугурі за вікном.
Можливо, що й тоді після радісної колотнечі земляки почувалися трохи спустошеними. Але ж – “Це традиційне свято радянські люди зустріли в той час, коли наша країна вступила в своє друге п’ятдесятиріччя. В успіхах першої в світі держави робітників і селян зараз уже немає сумніву”. А це значить – геть міщанські рефлексії! З новими силами – до великих колективних успіхів! Ну й побіжних маленьких радостей для кожного окремо.
Про перші тут не вийде, а ось про другі коротенько можна. Отже, січень 1968 року, різдвяний номер “Черкаської правди”. Та яке там. РождЕство ще якось відзначалося в селах тими, хто пам’ятав його змалечку. А в місті – ну хіба реально при свічках і тихенько. А загалом-то – як і має бути.
Тож перша радісна новина – з димком. “Минулого року черкаські тютюнники випустили набір сигарет “Черкаси”. На кожній з 12 пачок були краєвиди нашого обласного центру. Зараз колектив фабрики готує новий приємний сюрприз – сувенір “Черкащина”. Сигарети вищого сорту будуть розфасовані в пачки з різнокольоровими малюнками пам’ятних місць області: Канева, Чигирина, Умані, Кам’янки, Моринців та ін”. Да… Вміли виступить по маркетингу, хоч і не знали, що воно таке.
Далі – про телевізори. Само собою, це вже не “маленька радість”, але ж приватна. Да, тут треба сказати, що 1968 року черкащан налічувалося щось трохи більше 150 тисяч, а головним магазином з реалізації побутової техніки були “Культтовари” на Урицького. Отже. “Багато трудящих обласного центру придбали нові телевізори марок “Аврора”, “Лотос”, “Весна”. Нині в продаж надійшли телерадіоли “Бєларусь”. Минулого року тільки магазинами міськпромторгу було продано 3829 телевізорів, а в 1968 році їх буде продано більше чотирьох тисяч”.
Може когось зацікавить, що таке телерадіола, то я покажу. Отут “Бєларусь-5”, найдорожчий побутовий прилад першої половини 1960-х за ціною 384 крб. 85 коп., тобто не однієї місячної зарплати. Найцікавіше, що оце чудо техніки не лише поєднувало телевізор з екраном 36х27 см, п’ятидіапазонний радіоприймач та програвач для пластинок, а й комплектувалося дистанційним пультом.
А програвач – теж діло, адже 1960-1970-ті – то “золота ера” платівок. І ось тому наше “січневе” підтвердження. “З величезним задоволенням слухаємо ми по радіо і телевізору виступи Аркадія Райкіна. Концерт цього чудового майстра можна слухати частіше в колі сім’ї за допомогою грампластинок. Комплекти їх надійшли в продаж у магазин “Культтовари”. Концерт називається “Від двох до п’ятдесяти”, і записаний він на чотирьох довгограючих пластинках”.
А знаєте, “великі колективні” в контексті відпочинку теж заслуговують на увагу. Ну просто інформація напрочуд красномовна. Очевидні плюси і мінуси тих часів, це вже як подивитися. “Партійне бюро разом з місцевим комітетом профспілки консервного комбінату розробило плани організованого проведення вихідних днів. Після попереднього масового опитування робітників намічено багато цікавих зхаходів. На цю неділю, наприклад, заплановано культпоходи в кіно і театр, виїзди на рибалку, на лижах в ліс. Лижі за попереднім замовленням одержують на базах прокату спортивного інвентаря”. Ця замітка вже за 14-те число. А ваш січень 2020-го – який він?..
Одна тема, інші часи. Власне – ті самі, і навіть з тим самим генсеком “дорогим Леонідом Іллічем”, але для нього 1982-й став останнім. Просто занурившись в товарну пропозицію місцевих універмагів, не помітив, як дістався фінішу класичного “розвиненого соціалізму”. За Черненка, Андропова, тим більш – Горбачова, “вже не то”.
Таких у середмісті було три: “Будинок торгівлі” (1979), “Юність” (1969), “Дитячий світ” (1981, до цього з 1960 – “Центральний універмаг”). Плюс великий спеціалізований магазин “Культтовари” на Урицького (1962) і “Магазин №32” Міськпромторгу біля Колгоспного ринку на вулиці Гоголя (перша черга – 1968, друга – 1972).
Отже, з рекламних оголошень у черкаській періодиці 1982 року. Ну давайте подивимось… Ось так, підряд. Зауважу лише, що зарплата рублів у 150 – 170 тоді вважалася чималою, більшість задовольнялася скромнішою.
ЕЛЕКТРОКАВОВАРКА для кави по-східному. В комплект входить 6 турок по 100 грамів, електроплатформа, пісок. Вага домашньої кавярні 3,5 кг, ціна 35 крб. (прекрасна річ, ще й дуже акуратно зроблена).
ХОЛОДИЛЬНИК “Апшерон” на 240 літрів з морозилкою на 21 літр. Освітлюється з середини (тоді ще не всі моделі мали цю функцію), багато зручних поличок, відчиняється звично, а коли руки зайняті – допоможе педаль. Це домашнє щастя коштувало 325 крб.
Бухгалтерський МІКРОКАЛЬКУЛЯТОР “Електроніка МК-44” (завбільшки як стандартна книжка) – 72 крб.
Малий (переносний) ТЕЛЕВІЗОР “Електроніка-ВЛ-100”: чорно-білого зображення, діагональ 16 см, вага 4 кг: 160 крб. Такий самий “міні”, але кольоровий “Електроніка Ц-430” львівського виробництва – 470 крб. У пропозиції є ще кілька моделей телевізорів кольорового зображення – “Електронів” (практично рівномірних уздовж та впоперек і до дідька важких) та трохи делікатніших “Берізок”: від 720 до 790 крб.
МОПЕД “Верховина В-6 “Турист”. Приваблював любителів подорожей “добрими ходовими якостями, місткими багажними сумками, зручним сідлом (таки справжній кінь!), замість педалей має підніжки мотоциклетного типу, двигун заводиться за допомогою кікстартера”. Усього 236 крб (тобто три мопеди за один кольоровий телевізор, тепер скутер котується дорожче). Інший варіант – “Верховина В-6 Спорт”: “спортом” її робило кермо з перемичкою, вкорочений і піднятий щиток переднього колеса, глушник із накладкою, хромовані деталі (мрія усіх петеушників, більшості старшокласників та доброї половини хлопців 6 – 7-х класів): 226 крб.
Увага, МІКРОХВИЛЬОВА ПІЧ! Так, була вже. Звісно ж “Електроніка”, як і майже все вітчизняне (а іншого не водилося), що вмикалося у розетку. Практично така сама як теперішні, тільки строго прямокутна і без претензій на естетику. До фото – текстове пояснення для “людей з бронепоїзда”, якими ми, щодо МХП, тоді й були: “Готує за рахунок використання енергії хвиль надвисокої частоти, тож на приготування обіду господині знадобиться не 1,5-2 години, а усього 25-30 хвилин”. 120 крб в касу – й отримуй науково-технічний прогрес на службу!
Все вищезазначене пропонувалося у форматі так званої “блочної реклами”. У ній акцентовано презентувалися новинки за доволі великі гроші. А кому найбільший у світі, як і все в СРСР, мікрокалькулятор без потреби, бо він звик вправлятися з бухгалтерією на рахівниці? Простішим людям де читати про товарні пропозиції? Також в газеті, але дрібонькими літерками в рядочок. Зате який асортимент! читачів запрошують до Черкаського госпрозрахункового магазину-складу на Берегову, 4.
“МАГАЗИН ПРОПОНУЄ: вози пароконні й однокінні, лимарські товари в асортименті (лимар – то ремісник, що виготовляє ремінну та кінську збрую), ланцюги-прив’язі для худоби, вірьовки прогумовані, металеві ворота для гаражів та дворів, котли опалювальні КС-3, котли-плити “Тайга”, ставиці металеві, дійниці, молокоміри, термоси харчові, рукавиці-халати-костюми робочі, брезент і автопокривала, балони газові, верстати столярні, вогнегасники, заклепки й шурупи, склоблоки, скло віконне, склопластик, віконні рами, кілки хвойні, держаки для садового інструменту, алебастр фасований, труби чавунні…” А закінчується цей товарний феєрверк вибухом салюту: услід за трубами пропонуються… театральні крісла!
КОМЕНТАРІ