Черкаський краєзнавець Борис Юхно запрошує черкасців навідати наше місто… ну нехай буде рівно піввікової давнини, січня-лютого 1970 року. Чим жило воно тієї далекої зими та всі його 155 тисяч люду? До речі, моєї першої. А може й не до речі, бо від цього факту все одно жодного інформаційного зиску. Порадіємо за нові товари, крамниці та культурні здобутки земляків.
Уявляєте? Щономера “Черкаська правда” писала про театр, кіно, гастролі, репертуари. Про газ лише те, що він “крокує по місту”, але то вже в травні, тому не тут. Про бідних собак, якими за той газ можна розраховуватися, ані слова. Отже…
5 лютого, домогосподарки довідалися, що до соковарок від Машбуду додасться новинка: вафельниця, призначена для випікання печива на газовій плиті. А невдовзі з дільниці сувенірів цього таки заводу в торговельну мережу надійдуть значки, присвячені Соснівці, 100-річчю Леніна та 25-річчю Перемоги. Щось важливіше… А, ось, 19 лютого. “Черкаські машинобудівники щороку створюють нові автомати для харчової і парфюмерної промисловості. Ось і тепер на експериментальній дільниці народжуються нові механізми, які прийдуть на допомогу парфюмерам. Це автоматична лінія для розфасування і пакування сипучої косметики. Лінія складається з чотирьох автоматів, які вперше віьмуть на свої залізні плечі увесь комплекс виробничих операцій”.
Так, треба змінювати сектор, адже не залізом єдиним… Ось, нічогенька така інфа. Про нові макарони і цукерки від макаронної фабрики. Одним реченням – черкащанам “прийшлися до смаку макарони “Півникові гребінці” (куди ж ти дінешся), а кондитери фабрики “розширили асортимент новими молочними цукерками “Незабудка” і “Корівка” та карамеллю “Зльотна” (цікаво, це про ці – “зльотна-зальотна”?)
Маленький абзац про магазини. 11 січня на вулиці Ільїна, навпроти Першотравневого парку, традиційно “гостинно відчинив двері” фірмовий “Мліївська красуня”, в якому “яблука різних сортів, соки, плодово-ягідні вина, виготовлені майстрами Млієва”.
Знову ж таки Теж сьогодні, 5 лютого, “На першому поверсі нового житлового будинку черкаських тютюнників на вулиці Жовтневій відкрився продовольчий магазин. Його назвали “Каштан”. Тут запроваджено самообслужування”. Ще один гастроном – “Дружба” на Енгельса: після капітальної реконструкції всі його відділи теж перевели на модне “самообслужування”. Внєдряєм такскать, внєдряєм… Ну якщо вже “самообслужування”.
Стартують анонси про товари до 8 Березня, але то окремий епік.
І нарешті – про культуру. Ну це такий кайф, що першу новину відтворю у репринті. Легендарний “Зелений вогник” точно на це заслуговує. Ще й проілюструю майже тогочасним знімком Ігната Діамента, зробленим 7 листопада 1971 року.
Замітка називається “Дивіться нас по телевізору”.
“Виїхав на гастролі до Москви самодіяльний естрадний оркестр черкаських таксистів “Зелений вогник”. Його колектив покаже трудящим столиці цікаву концертну програму, зокрема літературну композицію “Ленінське знамено” (курва, мабуть найкраще в репертуарі), написану на теми Черкащини художнім і музичним керівниками оркестру В. Колтуновим та Є. Дергуновим.
Лауреат Всесоюзного і республіканського конкурсів самодіяльного мистецтва одержав запрошення Московського телебачення на зйомки у двох передачах. “Зелений вогник” зніметься для програми “Проспект молодості”, яку глядачі побачать на своїх голубих екранах 8 березня, про вихід іншої ми повідомимо пізніше”.
А на Кіровоградську телестудію запросили артистів Черкаського драмтеатру. Власне, наші виступили на фестивалі до 100-річчя все того ж давно холодного бенефіціанта та дали “Білу ніч” (Петроград, “Аврора” і всьо такоє), а телестудія була потім.
Коротко – так. Цими днями 50 років тому…
КОМЕНТАРІ