“У Черкасах рубають унікальні багаторічні ялинки”, – останню добу такими апокаліптичними повідомленнями рясніють профілі багатьох черкаських громадських активістів. Мова йде про реконструкція скверу “Юність” у центрі міста, який, до слова, останні роки більше нагадував пустир із дикорослою рослинністю, ніж справді “перлину паркового мистецтва”. На фоні “вандалізму” одразу бачиш селфі людей, що буквально позавчора заявили, що збираються йти в мери, щоб повалити “злочинний режим Анатолія Бондаренка”. При чому, до своїх виборчих рішень з цим “режимом” вони абсолютно гармонійно жили і навіть готові були співпрацювати. І зразу розумієш, у боротьбі, щоб самому очолити той “злочинний режим”, до виборів восени будуть використовувати будь-що. Навіть старі сухі ялинки в інформвикидах будуть перетворюватись на “унікальні”.
Але детальніше про сквер.
Про те, що його вже давно треба реконструювати, говорив ще мер Анатолій Волошин, потім про це ж нагадував Сергій Одарич, і от черга дійшла до Анатолія Бондаренка. Правда, в цьому році на реконструкцію скверу виділили живі гроші – 14,21 мільйона гривень. Роботи мають завершитися до кінця 2020 року. Підрядником обрано фірму із орбіти депутата міської ради Володимира Бурячинського, з якою раніше було укладено договір на реконструкцію Долини троянд.
І от саме з цього приводу мала б розгорітися дискусія, адже сума та підрядник викликають подив і недовіру. Однак, схоже, якраз це питання активістів-озеленювачів не особливо цікавить, хоч, здається, при глибшому вивченні могло б справді наштовхнути на цікаві висновки. Мабуть, ніхто не хоче заморочуватися, бо викриття імовірних корупційних схем займає багато часу і потребує зусиль, а крикнути “всі на захист зелених легень Черкас” – простіше. Та й “лайків” подібні пости збирають більше, ніж серйозні розслідування на економічну тематику.
Тож ніхто вже не читає пояснення КП “Дирекції парків”, що жодної катастрофи не трапилось, що “ялини та туї були насправді в незадовільному стані та мали сухе гілля, деякі були суховерхі та знаходились на віковій межі свого росту”. Це й так всі бачили, але ж “палити відьом” у боротьбі за “правоє дєло” завжди захопливіше, ніж розбиратись у деталях.
Тому у загальному галасі губляться будь-які аргументи парковиків: “Видалення відбувалось в рамках проекту реконструкції підрядником, на підставі дозволу на початок проведення підготовчих робіт та після обстеження зелених насаджень. Під час проведення реконструкції здорові ялини, дерева та кущі залишаються. А в рамках озеленення скверу, буде висаджено 137 дерев (клени, ліквідамбри, магнолії, платани) та 4474 кущів (дерен, спірея, ялівець), а також обладнано системою автоматичного поливу”.
Під пильною увагою опиняються додаткові “красоти” “Юності”, які обов’язково “зруйнують” або вкрадуть підрядники. Наприклад, “декоративні мозаїчні чаші і вази, які на цьому місці 50 років і вважаються символами скверу”. Це, якщо хтось забув, напівзруйновані бетонні витвори совдепівського “штампомистецтва”, які стриміли в сквері посеред лисих галявин, і які за часів СРСР ліпили в усіх парках усіх міст і містечок “великого і могутнього”. В Черкасах вони були не лише у сквері “Юність”, і зараз є у “Сосновому бору”. Відрізнялись хіба що мозаїчним малюнком. І навряд чи хтось захоче вночі вивозити їх, щоб поставити в себе на дачі. Тож якщо їх, як висловлюються запеклі поборники збереження цієї “культурної спадщини”, запхнуть “в якесь зажоп’я”, то центр міста навряд чи від цього щось втратить аж таке вагоме і символічне. Але то вже питання смаку.
Та й Черкаси вже звикли, що через день у нас настає подібна “вселенська катастрофа”, коли обпилюють гілки, щоб нікому по голові не вдарили при буревіях, коли зносять старі тополі, які в містах взагалі садити не можна було, бо дерева ці крихкі і надзвичайно алергенні. “Екозрада” – це ж так модно.
Тож щоб раз і назавжди поставити крапку в подібних плачах, пропонуємо усім “фейсбук-борцям” розробити і профінансувати будівництво меморіалу всім “невинно убієнним ялинкам” у Черкасах. З місцем під нього у центрі, переконані, проблем не буде. Можна в тій же “Юності” вліпить. Та ще й призначити офіційний день поклоніння.
А міській владі після цього було б доречно загнати бульдозери на всі подібні срачі, якими обросли Черкаси, і прибрати нарешті чагарники на тих же берегах Дніпра, навколо дачі Андреєва, на берегових схилах тощо, які самі ж містяни закидали непотребом, ніколи власноруч не прибирають, але ревно стережуть ті “заповідні” гидники, називаючи “зеленими зонами”. А натомість збудувати справді гарні парки та сквери, засадивши навсправжки цінними і красивими деревами і кущами. Встановивши, до слова, драконівські штрафи за викрадення квітів чи саджанців, за вандалізм і розкидання сміття.
Та чи вистачить в когось бажання і сили не вестися на панічні істерики різних інтернет-екоактивістів? І чи захочуть справжні активісти проконтролювати, щоб кожна виділена копійка з міського бюджету була витрачена за призначенням? Навряд. Бо все ж це не всерйоз. Це лише шоу до виборів.
КОМЕНТАРІ