Навесні 1958-го начальник облвідділу у справах будівництва і архітектури Станіслав Дубицький ознайомив громадськість з проектом архітектурного ансамблю в межах сучасних бульвару Шевченка, вулиць Гоголя, Смілянської і Дашкевича. Зорієнтувалися? Театр, Театральна площа, кватрал від вулиці Симоненка до Смілянської. Чергову історію із життя старих Черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.
У газетному викладі перспектива окреслювалася такою:
“Зараз у кварталі №148 площею 4,7 гектара стоять невеликі одноповерхові будівлі, на внутрішньоквартальному просторі розташовані городи. Лише недалеко від середини кварталу, з виходом на вулицю Шевченка, закінчується будівництво чотириповерхового жилого будинку управління зв’язку (йдеться про найближчий до площі, на першому поверсі якого довго була “Філателія”). Але мине небагато часу, і вигляд цього кварталу невпізнанно зміниться. Нинішнього року тут розпочнеться будівництво спорудження величного Палацу культури об’ємом 42.000 кубічних метрів, розміром 42х70 метрів, з залом для глядачів на 1.000 глядачів (тоді планувалося, що тут буде міський БК, а драмтеатр – у Комсомольському парку, тепер сквер ім. Богдана Хмельницького).
Палац культури розміститься на окремому кварталі площею 1,6 гектара, що утвориться за рахунок розподілу існуючого між вулицями Комсомольською і Карла Маркса (Смілянською – Дашкевича). Головним фасадом він виходитиме на вулицю Шевченка, з відступом від червоної лінії на 30 – 35 метрів. На утвореній перед ним площадці будуть встановлені красиві світильники, розбиті клумби. На території кварталу з боків та позаду Палацу культури знаходитимуться спортивні майданчики, фонтани, зелені альтанки. По периметру буде побудована цокольна низька огорожа, оздоблена виткою зеленню.
Квартал, на якому розміститься ПК, відмежується від іншої половини кварталу №148 новоутвореною вулицею Палацовою (Василя Симоненка), по непарній стороні якої найближчим часом, зразу ж після закінчення складання проектної документації, розпочнеться будівництво чудового триповерхового будинку музичної школи на 30 класів і концертним залом на 200 місць. Шефство над будівництвом музичної школи взяла на себе міська комсомольська організація.
Поруч з площадкою школи розпочнеться будівництво двох триповерхових і одного чотириповерхового жилих будинків, з промтоварним і продовольчим магазинами.
Проектно-кошторисна документація на спорудження усіх цих об’єктів розробляється Черкаським облпроектом”.
Але “щось пішло не так”. Власне – все. На вимогу високого начальства з Москви театр спростили у формах, позбавивши його усього, що нагадувало б “сталінський” архітектурний стиль. А до нових форм вся оця пишнота не пасувала.
Тож площа стала скромною прелюдією до відкритої 1 вересня 1965 року будівлі театру і відома хіба пам’ятником Тарасові Шевченку та старезною яблунею, що якимось дивом вціліла з тих часів, коли ще не було ані того, ані іншого. Ще тим, що саме з Театральної в оселі містян прийшов газ: хто зна з яких мотивів, але саме тут пізньої осені того таки 1965-го запалили “урочистого факела”. А в сучасності – підняттям над площею 3 березня 1990 року першого в місті синьо-жовтого стягу, за що братство „Заповіту“ сплатило 25 рублів штрафу. Затяті театрали зі стажем згадають ще круглу афішну тумбу 1970-х та велику клумбу між нею та сходами.
Окрема історія у Театрального скверу. Добре пам’ятаємо, настільки сумна. Від середини 1980-х до початку 2007 року його головним елементом був круглий фонтан, хоч в останні свої часи вже остаточно зневоднений. Натомість, сама “діагональ” експлуатувалася дуже активно, бо базар неподалік, а тут лавочки. Ще у сквері кожного серпня вирували шкільні ярмарки. Ще… Пригадуються кілька заходів до Дня міста. Ото, мабуть, і все. Однак, яким би малофункціональним не був той сквер, на таку долю він не заслуговував. Зрештою, якщо є “цільова територія”, її завжди можна впорядкувати. Та вже кілька років, як це неможливо в принципі.
Наприкінці 2005-го тут єдиним комплексом надумали будувати ТРЦ і “Бізнес-Центр”. Невдовзі друга складова відпала, а майбутній ТРЦ на чотири поверхи над землею та два під, назвали “Фонтан-Сіті”. В проекті ВАТ “Черкасцивільпроект”, презентованому 23 травня 2008 року, були дитячий розважальний центр, фудкорт на чотири різних кухні, кінотеатр з трьома окремими кінозалами, виставкова зона для презентації арт-проектів та виставок, зони відпочинку, торговий центр моди, продуктовий супермаркет, квіткова галерея, величезний підземний паркінг і т.д і т.п. На 14 тисячах квадратах корисної площі обіцялися 1000 робочих місць, що теж слугувало аргументом на користь “нового бачення” використання території. Ну й “Алея пам’ятників” з неофіційно головним – Данилові Нарбуту.
А потім… Після кризи 2008 – 2009 років котлован, збагатівши на власну неофіційну назву “Театральний Яр”, ще п’ять простояв непотребом, а в лютому 2015-го там почалось інше будівництво…
КОМЕНТАРІ