blankПовноваження, які нині отримав Сергій Тищенко, вміщуються на трьох аркушах паперу. Згідно зі списком, він має спрямовувати та контролювати роботу департаменту фінансів і управління інспектування, вникати в питання ліквідації заборгованості із зарплат і в тему безхазяйних відходів, контролювати комісію з роботи міського транспорту. До його сфери впливу входять і такі підприємства як «Черкаситеплокомуненерго» та «Дирекція парків»…

Cергій Тищенко до Черкаської міської ради обирався двічі – у 2014 та в 2015-ому роках. Із 2003 року займається підприємницькою діяльністю, спортивний меценат. Президент Федерації боксу Черкаської області.

Останнім часом Сергій Олександрович встиг побувати і в ролі мера, бо виконував обов’язки, поки міський голова був у відпустці, а тоді у відрядженні. Нагадаємо, що Тищенко став секретарем Черкаської міськради якраз перед виборами, на закінчення депутатської каденції. У депутати не балотувався, проте працював у команді мера, тож, очевидно, міг розраховувати, що саме його Бондаренко бачитиме в заступниках.

Про свою роботу на посаді першого заступника міського голови, стосунки із партією «За майбутнє» та депутатськими фракціями міськради, наскільки важко було перебувати в ролі мера за час його відсутності Сергій Тищенко розповів в інтерв’ю інтернет-виданню «Прочерк».

– Яке у вас коло обов’язків?

– Дуже багато. Перелічувати департаменти, діяльність яких я курую, не буду. Там цілий список. До того, як стати торік секретарем Черкаської міськради, я не працював на держслужбі. І  охопити весь огром обов’язків насправді важко. Візьмемо негоду. Коли ми дізналися, що буде перший снігопад, який почався в інших регіонах, а у нас було ще сухо, то доводилося активізовувати комунальників, контролювати роботу.

– Прокоментуйте історію з кінотеатром «Україна»… Нібито гроші з його можливої приватизації вже включили в дохідну частину бюджету розвитку, але не всі згодні з його продажем.

– У багатьох депутатів є своя позиція. Ми за те, щоб проводити земельні аукціони, маємо більше тисячі пропозицій, щоб наповнити бюджет. І треба організувати все, щоб проводилися прозорі нормальні аукціони. Щодо об’єктів, то це були лише пропозиції. Багато не потрапить у список на продаж. Але кошти місту потрібні. Нам треба завершити низку інфраструктурних проектів, зробити набережну, щоб сюди їхали, як їдуть дивитися на наш зоопарк.

– Коли міський голова був у відпустці, ви були виконуючим обов’язки, тож відчули себе і мером.

– Коли я подивився, скільки обов’язків у міського голови… Знаєте, я не заздрю Анатолію Васильовичу. Попри все, він приймає остаточне рішення, а це означає, що треба на себе брати всю відповідальність. Це складно. Адже доводиться не просто за міську раду відповідати, а за життєдіяльність всього міста.

– У якій галузі найскладніша ситуація?

– Скажу, що найтяжче завжди з фінансами. Ви ж знаєте, що в нашій команді і взагалі в міськраді сталася трагічна подія, я маю на увазі, що пішла від нас Олена Шевченко. А вона була чи не найкращою в фінансовому напрямку. І сьогодні вже маємо самі вирішувати питання, готувати всі позиції по бюджету.

– Не по темі фінансів. На виконкомі розглядали це трагічне питання. Все ж чи триває розслідування? Смерть депутатки – це чиясь помилка чи прикрий випадок?

– Зараз триває розслідування. Відбувається вилучення документів, допити свідків. Планую на виконкомі заслухати представників правоохоронних органів, керівника департаменту. Ми розірвали договір із цією компанією, яка проводила діяльність. Ця приватна організація орендувала в клініці палати і займалася власною практикою. Загалом, сподіваюся, принаймні ті, хто був відповідальний за це, понесуть покарання. Важливо, щоб слідство не спинилося на півдорозі. Для мене ж… Важко було оговтатися. Усі ми були шоковані, адже всі добре знали Олену.

– Повернімося до вашої роботи. Ви не балотувалися в міськраду на осінніх виборах?

– Ні.

– Ви член партії «За майбутнє»?

– Ні, проте я завжди позиціонував себе як член команди міського голови.

– Тобто, ви розраховували, що після виборів отримаєте посаду?

– Я звик до командної гри. Оскільки я спершу був керівником фракції «За майбутнє», яку сам створив (Олена Шевченко, до речі, входила до фракції), то хотів, щоб люди, які заслуговують цього, були в прохідних місцях списку. Також, як команда, ми ставили мету, щоб Анатолій Васильович переміг. Навіть більше, щоб з ним до міськради увійшли толкові люди, щоб можна було реалізувати задумане. Тому я свідомо погодився очолити новостворену фракцію. Було багато питань, не всі заступники мера виконували як слід обов’язки. Не будемо зараз кивати на попередників, та не все було гладко. Так само потім була складна виборча кампанія. Вже потім я отримав пропозицію щодо посади. Але не скажу вам, що пішов у владу зі спокійним серцем. Тут інколи важче, ніж в бізнесі, де ти можеш все прорахувати від А до Я. У міськраді все можуть враз зупинити депутати своїм рішенням. На комісії хтось скаже, що має інше бачення щодо того чи іншого питання і край.

– Як тоді бути?

– Лише конструктив. Здоровий глузд має перемагати. Так, буває і сам виходжу з себе… Але намагаюся максимально конструктивно працювати, достукуюся до розуму…

– Проблемні фракції є?

– Загалом, все залежить від особистостей. Є фракції, де один або кілька депутатів не хочуть порозумітися і все переграють, тоді все стає з ніг на голову. До слова, нинішній виконком вважаю також своєю командою. Багато молодих, амбітних, які хочуть себе показати.

– Ви затверджували кандидатів в депутати?

– Я пропонував тих людей, яких вважав компетентними, яких бачив якісними фаховими депутатами. Це, наприклад, Олена Шевченко, Олена Агапова, Олександр Дишлюк, Артур Акопян… Вважаю, що ті люди, за яких я ніс персональну відповідальність, навіть ті, що не пройшли, толкові, чесні, фахові.

– Зараз міська влада відчуває тиск з боку центральної влади? Адже під час виборів ми відчували певне напруження в стосунках центральної і міської влади.

– Тоді, під час виборів, тема захисту підприємців і закінчення локдауну була досить болюча. І Анатолій Васильович взяв на себе повну відповідальність не просто так. Коли на виконавчий комітет приходить сотня підприємців і у них відчай, то як чинити? Центральна влада, звісно, цього не бачила. А до нас зверталися. І Бондаренко, як людина яка має стержень і характер, прийняв вольове рішення. Зараз таких проблем немає і нині маємо конструктив. Ми завжди за спільні дії для реалізації необхідних громаді рішень.

– В одному з інтерв’ю Віктор Беззубенко казав, що має ідею об’єднати всіх коронавірусних хворих в одній новій інфекційній лікарні. Але щоб таку побудувати, треба залучати державні структури, нардепів. Як зреагувала на це Любов Шпак, яку він згадував тоді?

– Наскільки я знаю, попередні перемовини були. Та це й зрозуміло, адже Любов Шпак обиралася безпосередньо в місті, вона нардеп від нашого округу. Але поки, вважаю, розповідати кожен може багато… Чітко можна буде сказати, хто і як долучився до цього проекту зможемо наприкінці 2021 року.

– Між іншим, можуть бути вибори в окрузі 197. Чи планує партія «За майбутнє» брати в них участь?

– Там вже стільки бажаючих… Поки таких розмов немає. Та розумію, що це буде округ, де братимуть участь дуже серйозні політичні важковаговики.

– Ви були депутатом. Розкажіть тепер зі сторони, як оцінюєте цей склад міськради?

– У деяких речах, звісно, ці депутати менш досвідчені. З іншого боку, попередній склад був специфічний і унікальний. Тоді з нічого могли створити ажіотаж, проблему, розкачати ситуацію… Зараз, хоч не всі обранці досвідчені, але мають багато гарних креативних ідей, які хочуть реалізовувати. Я, наприклад, коли йшов на посаду заступника, хотів, щоб  через 5 років ми показали реалізовані проекти, в яких я, як перший заступник, брав участь. Черкаси треба розвивати, щоб ми стали одним з провідних міст в регіоні.

– Ви маєте 1-й розряд з боксу. Займалися спортом. Зараз куруєте цей напрямок. Яка ситуація в черкаському спорті загалом?

– Спорт потребує підтримки. Багато в чому це допомога меценатів. Ще за минулої каденції нам вдалося прийняти програму розвитку єдиноборств. Ми стали закуповувати інвентар, започаткували стипендії видатним спортсменам.

– Щоб допомагати спорту як меценат, треба мати кошти. Який у вас бізнес?

– Був інвестиційний. Але зараз там займаються мої партнери і я не маю до бізнесу стосунку.

– Розкажіть коротко про те, чому ви вчилися в Чернігові?

– Я народився в Чернігові. Потім батьки переїхали в Монастирище. Вищу освіту здобував в Чернігові, пізніше в Харкові, став юристом.

– А за декларацією взагалі фактично проживаєте в Києві, бо маєте там квартиру і два офіси….

– Мені цікава була політика. Коли з’явилися перші кошти і я очолив свій перший політичний проект – Радикальну партію, створював її фактично на Черкащині. Від так, прив’язався до Черкас. Тут проживаю в орендованому житлі.

– Хто в кого зараз досвід переймає? Ви в батька-мера чи він у вас?

– Батько в мене вже вп’яте обраний мером Монастирища. От він навіть в рейтинг двадцятки впливових політиків області, що уклало видання «Zmi.ck.ua», потрапив. І ви мене питали раніше, чи я хотів бути мером. От тому і не хотів, що я постійно бачив роботу батька. Спершу була одна політична сила при владі, потім інша, він повинен був шукати компроміс. І я бачив, що маючи добрі наміри, роблячи гарні справи, людина часто отримувала стільки критики…

 – Чим би займалися, якби не політикою?

– Повернувся б до бізнесу. Посада в державній установі – це тимчасове явище. Треба завжди пам’ятати, що сьогодні ти працюєш, а завтра складуться політичні чи ще якісь обставини і ти підеш.

– Яка ваша мрія?

– Хочу виростити Ломаченка чи Усика на Черкащині. Щоб тут були олімпійські чемпіони. Дуже хотів, щоб Марина Мальована поїхала на ліцензійний турнір в Лондон в складі збірної України. Довелося боротися за неї в Києві. Виступаю активним лобістом також програми Країна баскетболія. Ми вже змогли організовувати турніри, на яких спортсмени отримували звання майстра спорту. Але пандемія внесла корективи. Водночас, гарною виявилася ідея розміщення рингів по місту на відкритому повітрі. Якраз в час коронавірусу зібрання учасників спорту не в приміщенні, а під відкритим небом набагато безпечніше.