Коли я була маленька, років так 6-10, то любила зачинятися у ванній і грати сама з собою в “королеву краси”. Гра полягала в тому, щоби присісти себе перед дзеркалом і спершу взагалі не бачити свого відображення. А відтак поволі підійматися і ставити оцінку: ось маківка з таким красивим темним волоссям… може це бути маківка королеви Краси? – Може. Поділилась дитячими спогадами письменниця з Черкас Ірена Карпа.

blank

“А ось уже більше волосся видно, ту його лінію, де воно починає рости. От який контраст матової шкіри лоба і темного волосся. Може така бути Королевою Краси? Може.

А тепер брови. Які тонкі і темні. Напевно, під ними – неймовірні очі, ото інтрига! Ну звісно ж, і тепер це може бути Королева Краси!
Верхні повіки – мамамія! Горіховий колір очей – так, так, все ще може бути Королева Краси!

Ой стоп. А це що таке? Ну звісно, ж це вони – синці під очима. про які всі питають як не ” чи ти не хвора? пєчєнь нада дитині провірити” то “ти шо – не висипаєшся?” А вони такі вроджені. Ну і ясно, що з такими вже не можна бути Королевою Краси. Так що до кирпатого носу, позорно товстих губ (в дитинстві це вважалося не ком іль фо) й округлої лінії підборіддя й не доходило.

Хто би мені тоді сказав, що в майбутньому візажисти будуть ті синці прославляти, бо “глаз большой” і є де розігнатися? Чи хто сказав би, що я таки стану і “Міс-Школа” і “Віце-Міс Університет”, але не за красу писану, а за кмітливість і гумор, якими зможу заткнути за пояс будь-яку томну красотку?

Ну й точно ж тоді навряд чи я б могла повірити, що в далекому 2021-му році всі навколо носитимуть маски, які лишатимуть видимими лише ті частини які допустимі для Королеви (і Короля Краси). а всі ті круглі підборіддя, тонкі чи товсті роти – закриватимуть з ібеній матері. Хоча стоп. От чорт. Синці – кляті синці таки лишаються на огляді.” – написала на Фейсбуці.