Навколо реформ, які проводить нинішня влада останні роки, ламають списи політики, економісти, громадські активісти, обговорюють їх і пересічні громадяни. Особливо гострі дискусії викликають теми децентралізації, продажу землі, майбутнього українського села…
Свій поетичний погляд на ці наболілі проблеми подав Леонід Даценко у нещодавно написаному вірші «Містерія 2020-х». Отож, пропонуємо нашим читачам долучитися до поетично-публіцистичного слова.
Село на нашій Україні –
неначе писанка, село…
Тарас Шевченко
Вздовж дороги яскраві плакати…
Вздовж дороги по селах хрести…
Одні кличуть тут рай будувати, –
інші мріють із «раю» втекти…
Стелять вдалеч красиві дороги, –
молодь звуть у далекі світи…
Ну, а іншим пора вже до Бога, –
годі землю свою стерегти…
Під сільрадою знищені рози,
клуб і школа забиті навхрест…
І гарчить, як собака, бульдозер, –
він реформи з натугою пре.
І рубці залишає криваві
плуг, – заорює долі й віки…
І сміються лишень кучеряві
чи то верби, чи хитрі дядьки.
Вітер змін вже нарощує сили,
наступає черговий прогрес…
Зирять в небо розриті могили
і голосить, втікаючи, хрест…
На плакатах товариш пикатий
сповіщає: «Це все – вже моє!»
Край дороги на лавочці мати
жухлі яблука дороздає…
КОМЕНТАРІ