Про цікавий факт із життя промислових старих Черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.
Отож, 25 червня 1967 року зі сторінок “Черкаської правди” містяни дізналися, що…
“Завтра в Черкасах відкривається республіканський оптовий ярмарок-виставка меблів. Цього року він вперше “переїхав” зі столиці України в обласний центр. Нам, черкасцям, приємно, що ярмарковим містом в ці дні стають наші Черкаси.
Ми чекаємо більше 500 гостей. До нас приїдуть представники торговельних організацій і меблевих підприємств з усіх областей України. Нашими гостями будуть і представники тогргівлі Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану, Таджикистану і Молдавії.
Багато меблевих наборів демонструватимуть підприємства Закарпаття, Києва, Львова, Чернівців, Івано-Франківська.
Черкаське об’єднання “Дніпро” виступає на ярмарку з набором меблів для двокімнатної квартири. Випуск їх почнеться у другому півріччі нинішнього року. А в наступному році торгівля одержить близько 4500 комплектів “Дніпро”. Наші меблевики покажуть і варіант гарнітуру, в який входять також меблі для спальні. Цей комплект включає 21 предмет. Ярмарок працюватиме з 26 червня по 5 липня в спортивному корпусі товариства “Спартак”. Запрошуємо на нього черкасців, які зможуть оглянути меблі 1968 року, зробити свої зауваження, висловити пропозиції”.
Усю велетенську як на ті часи виставкову площу та навіть прилеглу територію організатори поділили на “окремі кімнати”: спальні, вітальні, кухні. За приблизними підрахунками, упродовж кількох днів виставку відвідали понад 50 тисяч черкащан та гостей міста. У вихідні черги до “Спартака” двома рукавами тягнулися аж від вулиць Шевченка і Урицького. І звичайно ж, на виставці комплекти “Дніпро” мали найбільший успіх, адже: “черкаські меблі якісні, вони виготовлені у сучасному стилі, а він – це краса в простоті, в раціональності”. Про те, що саме “своїми” меблями випадало “обставитися” найшвидше, як і про те, “у себе вдома” вони виходили найдешевними, газета, звісно, не писала.
З якого то дива народ так полюбив нові меблі? Все просто: маленькі стандартні квартири у “хрущовках” потребували таких самих меблів, і запустити їх у серійне виробництво вимагалося скрізь, де це було можливо та якнайшвидше. Без перебільшення – у 1960-х в Союзі відгриміла справжня меблева революція, в результаті якої сотні тисяч помешкань стали… однаковими.
Коли 1956-го оголошувався Всесоюзний конкурс архітекторів “на проектування нових житлових будинків із квартирами для заселення окремими сім’ями”, його куратори може й не передбачали, що вже у середній перспективі станеться саме так. Зрештою, меблі кінця 1950-х – початку 1960-х ще були товаром поштучним, ще претендували на якусь скромну вишуканість. Зі справжньої деревини, може й не найкращої – тоді комбіновані з двох порід, – із заокругленими кутами, хоч якось мінімально декоровані, з латунними чи мідними деталями.
А до кінця 1960-х від тої компромісної естетики й сліду не лишилося. Старі успадковані гарнітури, високі шафи, буфети з різьбленням, скрині – все, що вірою й правдою служило кільком поколінням, елементарно не вписувалося в нові квартири. Хоч формами й стилем, хоч просто габаритами. Простимульовані рублем, однак не добираючи слів, оте “все” на нові квадрати намагалися якось доправити вантажники. Ну хоч щось, адже пам’ять.
Та більшість щасливих новоселів легко прощалися з міщанським (або й сільським) меблевим спадком. “Старьйо і хлам”, крапка.
Велике діло – пропаганда. Ну нехай буде популяризація. Періодичні видання зарясніли статтями та графічними рисунками нових помешкань. Одночасно модними стали два літературних жанри: наукова фантастика і фантастика квартирна. На відміну від першої, другу – теоретично – міг втілювати кожен. Маю трохи того поліграфічного надбання, то скажу – а є таки на що оком кинути! Якби ви натрапили на книжку Ігоря Середюка “Культура вашей квартиры” (Київ, “Будівельник”, 1967 рік), то й самі б побачили, що “сучасним” дизайнерським рішенням передпокоїв, віталень та навіть кухонь, вже далеко за 50. Зокрема, вітався розумний мінімалізм: секторальність, корпусність, зональне освітлення, акценти на одній-двох інтер’єрних дрібничках.
То вже десь посеред 1970-х почалося новоміщанське жлобство з румунськими стінками на чверть кімнати та на решту – кріслами, диванами, килимами, каскадними люстрами, непорушним кришталем, томами дефіцитних видань, мало ким із мешканців квартири прочитаних…
КОМЕНТАРІ