24 серпня Україна святкує 30-річчя своєї Незалежності. Наша редакція упродовж років збирала спогади черкащан, учасників національно-визвольної боротьби, яким задавали одне питання: яка подія з буремних 80-х-90-х вам найбільше запам’яталась.

blank

Один із засновників УНА-УНСО на Черкащині Володимир Мамалига:

«19 серпня 1991 року на першу платформу львівського вокзалу з київського потягу зійшло три суб’єкти: Дмитро Корчинський,  Руслан Зайченко і я.  В наших кишенях лежали сині службові паспорти та відкриті візи до ФРН та Франції,  куди ми мали їхати зі Львова ще з групою молодих нациків,  яких чомусь вирішила ощасливити УГКЦ. Перше, що нам кинулися у вічі, – це перелякані нардепи Калинці,  які метушилися на Привокзальній площі, та відсутність на щоглі синьожовтого прапору,  який там перебував десь із рік.

У маленькій двокімнатній квартирі Вітовича ми застали стурбованих американок Уляну і Мотрю,  які вже намилилися за океан та іронічно налаштованих співучасників,  які не вірили у радянські перевороти. От ця команда і стала штабом опору,  який розмістився у Шкіля вдома,  прямо на його більярдному столі.   На інших газетах Уляна і Мотря писали маркером ”Ты будеш убивать или умирать за ГКЧП” і роздавали за призначенням.  Наказ про створення УНСО Корчинський писав на тому ж більярдному столі, і він розсилався факсом по областях. Власне,  усе вже було готове.  Ми вже вміли виготовляти напалм. Протягом 20 серпня на заклик УНСО було оголошено страйк на декількох львівських підприємствах. Наші заклики підтримали у Рівному,  Тернополі. Були готові команди  у Черкасах,  Вінниці,  Києві,  Полтаві, Одесі.,  ставати “гоп-коло” і мали чітку структуру. І були готові до протистояння.

Про поїздку до Парижа і Мюнхена ми просто забули. Адже найцікавіше лише почалося.

Яке ж було наше розчарування, коли ми почули по радіо,  що ГКЧП закінчилося. Ми казали,  що ці старі уроди і переворот не можуть зробити, як люди. 24 серпня я зустрів тривіально – перед ВРУ,  де і слухав Акт проголошення незалежності. А вже увечері потягом вирушив до Рівного: виступав на 50-тисячному мітингу і накидав троси на пам’ятник Леніну. І досі накидаю…»