Російська мова і церква – основні інструменти агресії “русского міра” в Україні, – Віктор Каспрук

Перебування частини України в неукраїнському мовному просторі і нехтування повноцінним функціонуванням української мови у всі сегментах функціонування суспільства, унеможливлює всеосяжну дерусифікацію на всій території Української держави.

Про це пише політолог Віктор Каспрук, – повідомляє інтернет-видання ZIK із посиланням на Главком.

Нелюдський експеримент над поневоленими народами, котрий затягнувся в СРСР на цілих 70 років, став причиною денаціоналізації частини населення України, що відбилося трагічним чином через десятиліття під час анексії Росією українського Криму і третини Донбасу.

Виведена штучно Москвою шляхом антиселекції і мутацій подоба «радянської людини», в принципі не могла зрозуміти, навіщо комусь свобода і що це таке взагалі. Для раба комуністичної системи поняття його «свободи» асоціювалося з гнилою ковбасою і кількістю юшки в «кориті», яку совітська система милостиво надавала йому в обмін на лояльність і мовчазне схвалення злочинів проти свого народу.

Такого схвалення можна було домогтися тільки після тотального знищення мільйонів незгодних із терористичними методами більшовиків (завдяки чому вдалося досягнути «одноманіття» мислення), голодоморів і тотального «промивання» мізків тим, хто змушений був проживати на окупованій Росією території України.

Московія завжди використовувала російську мову як інструмент експансії і просування колонізації українських земель. І хоча дерусифікація уряду, армії, поліції, СБУ, ЗМІ зараз значно більша, ніж за антиукраїнського режиму Януковича, але її явно недостатньо для того, аби українській мовний простір став домінуючим по всій Україні.

Ті, хто з усіх сил тримаються за своє минуле під час правління окупантів і чинять супротив поширенню української мови на всі сфери українського життя, свідомо працюють на федералізацію, деморалізацію, русифікацію і розвал України.

Ситуацію погіршують власники і редактори телеканалів і FM-радіостанцій, які переповнюють російськомовним контентом теле- та радіоефіри, свідомо нав’язуючи російську мову, показуючи російськомовні фільми, серіали і передачі. Що є нічим іншим, як розкачуванням ситуації і прямим проявом агресії щодо україномовного населення України.

Адже українці мають конституційне право у своїй державі користуватися материнською мовою, дивитися телепрограми, де звучить рідна мова і слухати в радіоефірі українські пісні, а не блатний російський шансон.

Мовну ситуацію в Україні здатне змінити лише офіційне проголошення на державному рівні української мови як основоположної і базисної складової української національної культури. Українська мова мусить стати таким же атрибутом української державності, як прапор, гімн і герб. І це має відповідно стимулюватися і законодавчо поширюватися на всю територію України.

Адже зараз російська мова, поруч із московською церквою, є русифікаційним інструментом агресії «русского мира» в Україні. РПЦ – останній шанс Кремля нав’язати Україні канони «русского мира».

Саме на совка, який мислить категоріями минулого і не здатен відірватися від релігійних міфів колонізаторів, московська церква опирається в Україні. Вона, на початок 2018 року мала понад 12 тисяч приходів в Україні. А це майже стільки ж, скільки приходів РПЦ нараховується в самій Російській Федерації.

Гундяєвці тому організовують хресні ходи в Києві, з усіх сил хапаючись за свою паству на чужих землях, бо чудово розуміють, що втрата ними парафій в Україні – в майбутньому означатиме повільний занепад всієї цієї кремлівсько-фесбешної організації.

З іншого боку, коли буде визнана автокефалія Української церкви, Вселенський патріарх Варфоломій отримає потужного союзника, здатного урівноважувати негативні впливи РПЦ на православний світ. Російська православна церква, намагання зробити російську мову домінуючою і п’ятиколонна агентура Москви – є тими трьома китами, на яких тримається вплив Кремля в Україні. І деструктивний баласт колонізаторського впливу з Росії неможливо подолати, не нейтралізувавши усі ці три негативні чинники.

Кремль завжди опирався на совків при реалізації в Україні своїх експансіоністських намірів. Совки голосують на виборах за симоненків, вітренків, януковичів та інших політичних маргіналів, гальмуючи цим просування України до об’єднаної Європи і не даючи остаточно утвердитися в ній демократичним цінностям і нормам. Тому совки – це небезпечна міна під українську державність.