3 листопада 1981 року, тобто рівно 40 літ тому, у Черкасах відкрився спеціалізований магазин зарубіжної літератури. Чергову історію розповів краєзнавець Борис Юхно.

blank

На його площах, успадкованих “Дружбою” ще від “Троянди”, вже давно «Мир часов», в який я особисто навідувався раз чи двічі за всі роки, що він існує. Приблизно стільки ж, як тоді із друзями у «Дружбу» за тиждень. То була книгарня видавництв і поліграфії країн соціалістичної співдружності: фотоальбоми, література, листівки, календарі та навіть якісь сувенірчики з Чехословаччини, НДР, Болгарії або й далеких Монголії та В’єтнаму. Власне, такий магазин існував у Черкасах і раніше на розі Комсомольської (Смілянської) – Шевченка, але лише як один із відділів книжкового. Там тепер торгують коштовностями (як не швейцарські годинники, то золото й діаманти: просто не натішуся нашій заможності).

«Дружба» працювала на самообслуговуванні. Вільний доступ до цілого світу «в оригіналі», дарма що лише до лояльного Союзу.

От питається – що малолітнім шибеникам, в такій книгарні робити? Та продавчині ніколи не пресували нас «віковою і соціальною ознакою». Лише інколи просили показати руки, аби відбитки наших пальців на мелованому папері не додали цінності, наприклад, репродукціям картин Дрезденської картинної галереї.

Спасибі вам, тітоньки, що не виставляли замурзане товариство за двері на тій підставі, що воно все одно нічого не купить. Що дозволяли пізнавати світ без остраху за те, що якусь його частину ми неоплатно винесемо «на пам’ять». А якщо пересторога й була, то працювали ви дуже коректно, не травмуючи нашу тонку психіку підозрами.

У чому ж тут відмінність із сьогоденням, в якому вже не існує інформаційних кордонів? По-перше, вона і є першою. По-друге, соціалістичний табір давно розібрав свою західну стіну і розчинився у загальнолюдській цивілізації. А по-третє, якби магазин іноземної літератури відкрився у Черкасах сьогодні, навряд-чи ви зустріли б у ньому п’ятикласників, які втекли із останнього уроку, аби пошвидше потрапити у книгарню.