Упродовж 1960 – 1965 років у Черкасах з 85 тисяч до 120 тисяч побільшало жителів. 1961-го їх перевозили 99 міських автобусів, 1962-го – 124, а 1965-го вже 188. Таким чином, неофіційна планова норма ще з прикінцевих 1950-х, коли містом курсувало близько чи трохи більше 45-ти машин – “1 автобус на 1000 жителів” – була успішно виконана й перевиконана. Розповідає краєзнавець Борис Юхно.

blank

Звісно, для пасажирів хоч на тисячу один, хоч осіб на 700 – 800, то полегшення невелике. Поїздка у такому транспорті передбачала єдине: дістатися місця. Робочий графік для усіх був фактично однаковим, тож можна собі лише уявити, що коїлося в салоні під час такої поїздки. Власне, вимушено послуговувалися автобусами цукровики, “хіміки”, працівники консервного заводу, цегелень та інших віддалених підприємств. А кому до місця роботи порівняно недалеко, ті найчастіше ходили пішки чи діставалися велосипедами.

Судячи з фотографій, маршрутами в основному їздили “ЗІС-154”, його молодший родич “ЗІЛ-158” та український “ЛАЗ-695”. І якщо львівські автобуси вважалися найсучаснішими і найкращими, то в 154-х “зісах”, які випускалися ще у 1947 – 1950 роках, раділи бодай більш-менш плавному ходу, що забезпечувався дизель-електричною силовою установкою, та навіть тому, що кузов не з дерева і навіть не з жерсті, а з алюмінію: світова сенсація і предмет гордості кожного радянського пасажира

Ближче до ювілейного для країни 1967-го, коли з нагоди 50-річчя Жовтня все скрізь демонстраційно оновлювалося, ці “динозаври”остаточно зникли з рейсів, залишившись хіба при організаціях. Їх замінили нові моделі “ЛАЗ-965Е”, які вийшли на головні черкаські маршрути №1 “Цегельний завод – Соснівка” і №2 “Можайське шосе – ЗШВ”, наступні у травні рушили на річвокзал та до аеропорту.

Абзац про тарифи. Аж до 1961-го з ними все було не так просто. Вартість проїзду визначалася довжиною маршруту і могла становити від 20 копійок до мало не двох рублів. Коли під час грошової реформи нуликів позбулися – від 2 до 17 копійок відповідно. Зрештою, 11 січня 1962 року вже з новими грошима встановили єдиний усереднений тариф: 6 копійок.

“Чи вигідно це пасажирам? Звернімося до фактів. Із загального числа перевезень торік пасажири платили за проїзд 2 копійки – 20%, 3 – 5 копійок – 18,5%, 6 – 17 копійок – 61,5%. Таким чином, введення єдиного тарифу по місту в розмірі 6 копійок є вигідним переважній більшості трудящих. Наприклад, робітники і службовці заводу штучного волокна, які проживають в протилежних частинах міста, за проїзд на роботу і з роботи досі платили 30 – 34 копійки в день. Тепер їх витрати на транспорт скорочуються майже в три рази й становитимуть 12 копійок в обидва кінці. Тариф міг би бути ще меншим, але при умові скорочення маршрутів №1 “Цегельний завод – Соснівка” і №2 “Можайське шосе – ЗШВ”, довжина яких понад 10 кілометрів”, – аргументував новацію директор Черкаського автобусного парку тов. В. Кирилін.

Отже, 6 копійок. Середньомісячна зарплата простих черкаських трударів – 67 рублів. Калькуляція, і… За новим усередненим тарифом 1962 року можна було здійснити 1116 поїздок. Сьогодні на маршрутки вам для цього знадобилось би 7812 гривень.