Дев’ятикласниця Вероніка Подакіна з Черкас — дослідниця інженерних конструкцій. Вона розробила біонічний пристрій, тобто схожий до природного, і порівняла його міцність та легкість з виготовленим людиною — антропогенним. З цією роботою школярка здобула золоті медалі на міжнародних конкурсах — торік у жовтні у Хорватії, та в грудні у Тайвані.

Вероніку цікавлять дослідження, які допоможуть створювати біопротези, сумісні з людськими та тваринними організмами, а також найбільш міцні інженерні конструкції, розповів Суспільному її науковий керівник, завідувач кафедри приладобудування Черкаського державного технологічного університету Максим Бондаренко.

Біонічні моделі друкують на 3D-принтері у спеціальній лабораторії, пояснила Вероніка. Нині вона вже має нові ідеї для майбутнього проєкту.

“На екрані видно характеристики друку, температуру, швидкість. Всі ці параметри можна коригувати”, — зазначила вона.

Свою наукову діяльність школярка розпочала рік тому. Тоді ж подала перший проєкт на всеукраїнський етап конкурсу наукових робіт Малої академії наук.

“Тема моєї роботи — підвищення рівня міцності інженерних конструкцій через застосування біонічних концепцій. Ми модифікували різні конструкції, розробляли, використовували штучний інтелект. Усе це було для мене в новинку, я вперше друкувала на 3D-принтері, створювала 3D-моделі. Це було дуже цікаво і попри те, що це було і дуже виснажливо, бо й шкільна програма тиснула, я все одно працювала і в мене було бажання працювати”, — розповіла вона.

Тоді Вероніка посіла друге місце:

“Побачила в рейтингу своє ім’я і прізвище на другому місці. Я була в шоці, почала кричати, родина вся дивилася на мене, питали: «Вероніка, що сталось?»”.

Вероніку цікавлять дослідження, які допоможуть створювати біопротези, сумісні з людськими та тваринними організмами, а також найбільш міцні інженерні конструкції, розповів її науковий керівник, завідувач кафедри приладобудування Черкаського державного технологічного університету Максим Бондаренко.

“Біоніка — це дійсно розвиток всієї інженерії людства. Я думаю, що на пальцях можна перерахувати ті інженерні вироби, які створило людство, не застосовуючи біонічні або природні принципи”, — зазначив науковець.

Завдяки використанню біонічних методів, пояснила Вероніка, система протезування весь час вдосконалюється.

“Ми з малюночків зробили 3D-моделі і надрукували ці конструкції на 3D-принтері. Був пристрій, на якому ми тестували все це вже на міцність — на конструкцію робили різні види навантаження”.

Свої дослідницькі матеріали Вероніка презентувала у Хорватії та Тайвані, де виборола золото.

Вероніка — наймолодша учасниця третього етапу конкурсу наукових робіт Малої академії наук. У цьому етапі конкурсу взяли участь 42 учні, з них 30 отримали призові місця, розповіла директорка обласного центру роботи з обдарованими дітьми Людмила Давиденко.

“Не можна просто так потрапити на міжнародний рівень, треба пройти всі ці етапи: написати роботу, захиститись на рівні області, потім на рівні України, а далі, якщо цей проєкт буде цікавий членам журі і вони бачать потенціал, учневі чи учениці пропонують ввійти в команду України і представляти нашу державу на міжнародному рівні”, — пояснила фахівчиня.

А Вероніка далі розмірковує над новими ідеями. Вона впевнена, в майбутньому її дослідження допоможуть вдосконалити систему протезування