Вимушено спостерігаючи за найкапітальнішим оновленням неофіційно головного магазину області, вперше презентованим ще 2002-го (але ж цифри ті самі))), вирішив стисло нагадати “як все було”. Розповідає цікаві факти краєзнавець Борис Юхно.

1. Проектували – будували майбутній Будинок торгівлі рівно 15 років: 1 листопада 1964 року через пресу анонсувалося спорудження нового Центрального універмагу, лише у березні 1975-го на розі Шевченка – Комсомольської взялися за котлован, а 1 листопада 1979 року “БТ”, нарешті, відкрили. Точкою відліку в біографії нового торговельного підприємства став наказ №247 від 23 жовтня 1979 року по управлінню торгівлі виконкому Черкаської обласної ради. Згідно наказу, Черкаський Центральний універмаг перейменовувався в Черкаський Будинок торгівлі. Згодом універмаг 1960 року на Карла Маркса облаштували як “Дитячий світ”.

2. Перший проектний варіант торгцентру разюче різнився з тим, який, зрештою, звели. І називався він інакше, “Черкаси”. Цитата з історико-архітектурного нарису Сергія Кілессо 1966 року, фрагмент: “Універмаг матиме три поверхи, його фасади вирішені як суцільні скляні вітражі на першому та другому поверхах, третій – стіна з вітражем-стрічкою. Верхній поверх на два метри виступатиме над нижніми…” Але авторська робота архітекторів О. Кедриновського, Л. Дживаяна та інженерів Е. Крестьянінова і В. Янщикова так довго залишалася “в столі”, що…

blank

3. Що за основу взяли опробований проект… Музею революції у Ризі. Тепер, само собою, це Музей окупації. У Латвійському філіалі інституту “Гіпроторг” лише трохи змінили фасад.

4. Як не намагалися “відповідальні товариші” втиснутися у кошторис, та він значно перевищував передбачені 3 мільйони карбованців. Тому економили з порушеннями, за рахунок 5% відрахувань з житлового будівництва. До того, за рішенням обласного управління торгівлі кожен причетний до галузі мав відпрацювати на об’єкті 180 годин (ну а там, “в галузі”, з оплатою цього часу самі розберуться). З 1978-го масовими стали суботники з “трудовими десантами” підприємств міста, до торгівлі взагалі ніяк не причетних.

5. “БТ” на час відкриття: загальна площа – 9300 квадратних метрів, з них 5000 торговельної та 2200 квадратів складських приміщень; штат 830 осіб. Продаж організовано методом самообслуговування у комплексах “Товари для дому”, “Культура в побуті”, “Все для шиття і в’язання”, “Товари для жінок”, “Товари для чоловіків”, “Подарунки”. Для працівників – їдальня площею 260 квадратів на 112 осіб, гардероб, побутові кімнати, медпункт, душові, перукарня.

6. З самого початку торговельне підриємство надавало 50 видів послуг: від розкроювання тканин до заряджання фотоапаратів і “коротких курсів” із зав’язування краваток. Працювали камери схову, стіл довідок, радіовузол.

blank

7. Так само з перших днів у Будинку торгівлі практикували доставку товарів додому, реалізацію в кредит, виїзд майстрів з експлуатації побутової техніки. Регулярно відбувалися секційні виставки-продажі.

8. У БТ не було дитячих товарів. Ця група пропонувалася за квартал, у старому приміщенні Центрального універмагу на Карла Маркса, 26, який, – щоправда із запізненням на півтора роки, – наново відкрили вже як “Дитячий світ”. Обидва магазини працювали з 10 до 20 години, вихідний – неділя.

9. Свою чималу історію має й “БТ”-гастроном. Більшість з нас вже звично вважає, що він з’явився 2001-го з відкриттям “Європейського”, який 2003-го став SРАR, а тепер “Сільпо”. Насправді ж гастрономічний відділ представлений тут з першого року роботи універмагу.

10. Навесні 2012-го Будинок торгівлі пережив своє найбільше внутрішнє оновлення за всю на той час 33-річну історію: гастроном спустили на мінусовий поверх, а спортивні, побутові товари, сувенірку, годинники і т.п., підняли нагору. Далі – більше: до 1 листопада 2014-го, на 35-річчя, знову запланували повністю оновити фасад. Позбутися набридлого і вже безнадійно брудного анодованого алюмінію, зробити великі вітражі, на куті звести башточку задля єдиного з будівлею ЦНТІ архітектурного ансамблю. Та з огляду на те, що уздовж бічної стіни зі Смілянської вже натулили тулеників, ці плани перейшли в розряд естетичних фантазій. Та й з рекламою прощатися було не вигідно.

blank

Р.S. Не буду прикрашати дійсність запевненнями, що “кожен відділ магазину пам’ятаю змалечку”. Бо коли тобі 10 – 12, а в ньому ні ігр, ні модельок, ні книжок, – то не магазин, а просто щось величезне, але марне. Перший поверх, праворуч від входу, – тканини, далі прямо – музичні товари та ціла стіна нових кольорових телевізорів рублів по 600 – 700, для демонстрації зображення налаштованих на одну програму.

Коли ж чи не вперше прийшов як покупець – добре вкарбувалося, що шукав щось для однокласниці на 8 Березня і на другому поверсі знайшов малесенькі духи “Наташа” за 1.50 (бо її й справді так звали), – площі вразили порожнечею: посередині хоч на вєліку катайся. Вже трохи старшим в БТ навідувався у відділ грампластинок (перший поверх, неподалік від музтоварів). Або ж подивитися на магнітофонні касети. Наших “МК” по 4.50 як завжди немає, “BASF” і “SONY” – по десятці, тому й подивитися. Уявляєте собі накопичувач музики за ціною 62 буханок хліба? Тепер то десь 930 гривень. Або хліб був надто дешевим, або касети дуже дорогими. Магнітофони, програвачі, “системи”…. Всі оті “Маяки”, “Веги” й “Мелодії” навіть ближче до середини 1980-х могли собі дозволити далеко не всі дорослі. Щоб отак прийти й купити. Треба було “відкладати”, і не один місяць.

Коли до школи почали ходити зі спортивними сумками, підшукував таку на другому поверсі, так само у правій кутовій секції, тепер там “Фокстрот”. У відділі шкіргалантереї працювала сусідка, і це збільшувало шанси…