Проблемний іноземець Том Ван Гоі, який господарює у селі Деньги Золотоніського району, знайшов крайніх у своїх «бідах»: контролюючі державні органи та журналістів, які, на його думку, не більше й не менше, – а саботують його благу справу. Справа в тому, що цей підприємець, прилетівши в Україну на запах родючих і дешевих чорноземів, копійчаної робочої сили та можливості «вирішувать питання» швидко і часто в обхід закону, за кількарічну діяльність вліз не в один скандал. То розорав 10 безцінних з точки зору археології курганів, то без дозволів качає сотнями тисяч кубів питну артезіанську воду для поливу полів, що заборонено у всьому цивілізованому світі, то загиджує відходами гнилої картоплі десятки гектарів землі, що навіть сліпий побачить порушення екології.

І хоч зразу Ван Гоі, коли тільки просився на деньгівські поля, обіцяв селянам золоті гори та відновлення розвалених ферм великої рогатої худоби, однак за весь час спромігся лише на будівництво овочесховища. Бо сировина, вирощена на щедрій золотоніській землі, щоб мати хорошу «європейську» ціну, мала зберігатись належним чином. Інакше її в Європі ніхто не купить. Але, звісно ж, тут також не обійшлося без порушення закону, бо почав він будівництво – не заморочуючись особливо із всякими «дурними» дозволами і погодженнями. То нехай українські фермери оббігають владні кабінети, узгоджуючи кожен будівельний папірець. А він же – великий іноземний інвестор, який готовий вкласти в обладнання нечувану інвестицію – 550 тисяч євро. То ж нехай «хохли» і так радіють, а чиновники ставлять в інвестиційних табличках галочку.

Хоч, насправді, Ван Гоі просто розширяє свій власний бізнес, щоб він приносив ще більше грошей у його кишеню, і навіть про збільшення робочих місць зовсім не йдеться, бо до «ощасливлених» 70 деньгівчан, що працюють на Гоівському «Гранекс Черкаси», унаслідок «масштабного будівництва» не додалося б, швидше за все, жодного працівника. Але то так, до слова.

Тож на території, яку займає підприємство «Гранекс Черкаси», десь усередині минулого року загуркотіла важка техніка. Звісно, «непомітно» рити котловани під якісь резервуари та зводити ангари, не вдалося, тож на «Гранекс» поскаржились місцеві селяни, які зауважили незрозумілу «движуху». Археологічно-будівельна інспекція також обалділа від «простодушності» іноземця і нарахувала йому штраф на 650 тисяч гривень. Звісно, якби щось подібне Ван Гоі встругнув у своїй рідній Бельгії, то там би були зовсім інші суми у зовсім іншій валюті.

Однак і ця спроба українських законників загнати в рамки свавільного підприємця «Гранексу» видалася несправедливою, тож штраф було миттєво оскаржено в суді. Щось нам підказує, що хтось в цій іноземній компанії добряче орієнтується в корупційних реаліях нашої країни, коли будь-що можна «вирішити» в суді, якщо за це занести куди треба енну суму в європейських грошах. Але ми за руку нікого не вловили, тому це так, думки в голос.

«У сторонніх спостерігачів складається враження, що вся ця історія з «порушеннями» висмоктана з пальця з однією метою – не дати нам будувати в Україні, не дозволити вкладати інвестиції й створювати повноцінні робочі місця для місцевих жителів», – перейшов на пафос Том Ван Гоі, підключивши «важку артилерію» у вигляді кольорової газетної «восьмиполоски», якою щедро «засіяв» Золотоніський і Чорнобаївський райони.

Мовляв, як «злочинна влада» посміла штрафувати «великих благодійників» за розорані кургани, за неконтрольоване викачування питної води, що «осушило» криниці половини села, за картопляну гнилизну? На кого руку піднімають?!

«Пишуть у газетах про нібито якийсь картопляний рейх у селі Деньги, доходять до того, що порівнюють нас із фашистами. Працюють на повний саботаж нашого підприємства», – припечатує журналістів і працівників контролюючих відомств, що насмілились ставити питання, гранексівський вісник.

А між іншим, лише згадуване знищення 10 курганів завдало державі збитків на близько 30 мільйонів гривень! І це мова йде лише про те порушення, яке зафіксоване і «конвертоване» в гроші. А про втрату для всього народу України та для його історії – вже можна промовчати. Не проводимо паралель і з рідною Ван Гою Бельгією, де навіть за щось віддалено схоже за масштабами просто «четвертували б».

І після цього у так званого інвестора ще язик повертається хизуватися, що він у Деньгах церковцю збудував, та на сільський бюджет якихось копійок перекинув. Та для того, щоб йому частина недалекоглядних селян мовчки дозволяла продовжувати свої «інвестиційні» проекти, можна не погнушатись і в кожну хату особисто «пряників» занести. Ми вже всі – не лише жителі Деньгів, а всі українці – сторицею за ті подачки заплатили. І продовжуватимемо платити, втрачаючи свою землю, свою історію, своє майбутнє, доки не навчимося ставити подібних ділків на місце.

Варвара Горова