Серед продуктів, що уособлюють розкіш, овочі навряд чи потраплять до цього списку. Все, що росте на городах у сезон, символізує радше кулінарну доступність, ніж елітарність. За одним виключенням – це спаржа. Цікаві факти про спаржу розповідаємо далі.

Вирощування спаржі вимагає терпіння, оскільки спочатку ви не побачите нічого їстівного. Спаржу висаджують раз на 10-15 років, адже це багаторічна рослина. Якщо паростки не зібрати, вони почнуть нагадувати папороть і перетворюються на великі кущисті рослини.

Спаржа чудово впливає на здоров’я, оскільки вона багата на сапоніни, які є типом фітонутрієнтів, що пригнічують розвиток раку та допомагають регулювати артеріальний тиск і рівень цукру в крові та контролюють рівень ліпідів у крові.

Спаржа може спричинити різкий запах сечі. Це називається спаржевою кислотою, яку організм перетворює у смердючі сірковмісні сполуки, але вчені насправді не знають, чому це впливає лише на деяких людей.

Допомагає від похмілля. Вживання спаржі перед застіллям допоможе захистити печінку. Мінерали та амінокислоти, що містяться в ній, не тільки захищають печінку від токсинів, а ще й ферменти спаржі допоможуть розщепити алкоголь та полегшити похмілля.

Перу є провідним світовим експортером спаржі. У США близько 90% усієї спаржі походить з Перу.

Німці здебільшого їдять білу спаржу. Біла спаржа також відома як “біле золото” або “овоч королів”. Білу спаржу вирощують у темряві, і оскільки вона ніколи не бачить сонячного світла, вона не проходить фотосинтез і ніколи не зеленіє! Біла спаржа також солодша за зелений сорт.

Спаржу вперше виростили в Греції майже 2500 років тому. Стародавні греки дали спаржі цю назву від слова “паросток”. Вони вважали, що спаржа допомагає запобігти укусу бджіл та полегшити зубний біль.

Ще у 160 р. до н. е. спаржа згадується в письмовій формі, зокрема в рукописі Катона Старшого, римського державного діяча, який писав інструкції, як садити й готувати спаржу.

Спаржа абсолютно не містить жиру та холестерину, тому це майже ідеальна дієтична їжа, незамінна для схуднення. Проте лікарі не радять вживати спаржу при виразці шлунка чи дванадцятипалої кишки, циститі, простатиті та суглобовому артриті.

У німецькій Баварії існує музей спаржі.

Фолієва кислота, що міститься в спаржі, під час вагітності знижує ризик викидня, передчасних пологів та вроджених патологій дитини. Іще є профілактикою післяродової депресії.

Спаржа вважається афродизіаком, тому є чудовим вибором для приготування романтичної вечері.

Зі спаржі роблять вишукані закуски, салати, супи і гарніри. Її додають у відкриті пироги і тарти, фрітати і інші легкі страви, їдять у відвареному чи запеченому виді з сиром.