— Із дитинства любив малювати. Заглядав у вікна до місцевого художника. Якось він помітив і запросив до себе. Дав багато порад, якими досі користуюся. Улюблена — малюй, що відчуваєш, а не те, що бачиш, — каже черкащанин 55-річний Микола СТАРОВ. Понад 30 років займається різьбленням по дереву. Робить ікони та картини з історичними мотивами. Розповідає “Газета по-українськи“.

blank

Різьбою Микола Старов захопився під час служби в армії.

— Один із хлопців на більярдних кулях розкладним ножем вирізав різні зображення, — розповідає. — Попросив, щоб і мене навчив. Коли стало виходити, почав отримувати замовлення від офіцерів. В обмін на харчі та вихідні робив для них набалдашники на ручку коробки передач в авто. Вони приносили свої більярдні кулі. Вдома спеціально їх ламали, щоб жінки не сварили за переведені речі.

Як повернувся додому, почав різьбити по дереву, — продовжує Старов. — Коли тільки починав працювати, часто ранився інструментом. Маю 23 шрами на руках. Зараз такого не трапляється. От тільки ліва рука місцями поголена, бо часто на ній перевіряю, чи гострий ніж. Раніше займався творчістю вдома. Згодом купив гараж і облаштував там майстерню. Тепер це — справжня лабораторія.

На картинах зображає козаків і богів слов’янської міфології.

— Стараюся відродити минуле. Бо людина, яка про нього забуває, не матиме майбутнього, — говорить Микола Старов. — Зазвичай роботи продаю по 2–3 тисячі гривень. Та є і за 20 тисяч. Ціна залежить від затраченого часу. В середньому на одну роботу йде два тижні.

Одна з найскладніших робіт — козак, а над ним — два янголи. Із нею морочився півроку. Три місяці виношував ідею, ще стільки — вирізав. Але бувало, що й за день справлявся. Якось побачив на зупинці стару бабцю в довгій спідниці, яка нагадала мені Солоху. Довго дивився на неї. А потім примчав додому, замалював ескіз і одразу зробив. Наступного дня картину купили.

Першу ікону виконав на замовлення знайомої.

— Та жінка шила весільні сукні, була віруюча. Ікону попросила для себе. Боявся. Треба мати відповідний настрій, не можна пити горілку та грішити. Віруючі люди відчувають енергетику, яку вкладаєш у роботу. Але ця жінка в мене повірила. І я таки справився.

Якось замовили ікону для митрополита Черкаської і Канівської єпархії Сафронія. Коли взявся, у сні побачив, як Ісус Христос спускається з хмар. Знаючі люди сказали, що це добрий знак. Робота вдалася.

Майстер працює переважно вночі.

— Буває, починаю о другій ночі, а закінчую о 10-й ранку. Від сидячого способу життя мав проблеми зі спиною. Навіть у магазин за півкварталу їздив машиною. Коли лікар порадив піші прогулянки, болі минули. Не можна беззупинно працювати, треба робити паузи. Коли око замилене, роботу погано бачиш. Один знайомий різьбяр якось працював усю ніч без перерви. На ранок побачив, що в його персонажа на руці шість пальців.

“Тепер політики ікони не купують”

18 липня в Черкаському крає­знавчому музеї відкрили виставку різьблених робіт Миколи Старова з Черкас.

— Для мене найкращим творчим екзаменом є поїздки на Андріївський узвіз у Києві, — говорить Старов. — Чую відгуки на свої роботи, знайомлюся з майстрами. Якось прийшла бабка, довго дивилася на ікону, на очах сльози стояли. Потім ще двічі поверталася. Казала: “Не можу звідси піти, не відпускає мене ця ікона”. Не мала грошей, щоб її купити. Попросила зробити меншу. Тепер навіть не знаю, де всі мої роботи. Покупці кажуть, що і за кордон їх передають.

Коли Віктор Ющенко був президентом, одну ікону замовили в його адміністрацію. Іншу купив народний депутат Сергій Рудик. Тепер політики ікони не купують.

Ірина Шевченко