Після тріумфального виступу на «Голосі країни» (канал «1+1») нашу землячку Вікторію Ягич із Ватутіного досить важко перехопити між виступами, тренуваннями та черговими інтерв’ю. Усе ж Вікторія знайшла вільну хвилинку й розповіла виданню “Вісті Черкащини”, чим живе і про що мріє.

Де Ви зараз мешкаєте: у Ватутіному чи Києві?

− Я живу неподалік Києва. З Ватутіного, як поїхала 17 років тому вступати в університет, так тут і залишилась. Батьки мешкають то у Зеленькові Тальнівського району, на батьківщині моєї мами, то у Ватутіному. Безліч часу проводять і там, і там. Але у Ватутіному я буваю часто, десь раз на місяць приїжджаємо. Там багато моїх друзів, куми, батьки чоловіка.

Де знайшли своє кохання?

− З чоловіком я познайомилась у ватутінському гурті «Постскриптум». Зараз він уже там, певна річ, не працює. Ми вже 10 років, як живемо разом у Києві. Тому вся наша діяльність тут.

Ви теж були в складі «Постскриптуму»?

− Ні! Я просто з ними інколи співпрацювала. Я не була вокалісткою цього гурту, але кілька спільних концертів ми з ними провели.

Чим займаєтесь зараз?

− Нині у нас із чоловіком два спільних проекти – авторська музика (гурт «Ягич»), направлена на рок у драйвовому, веселому стилі, та кавер-гурт «Узвар». Тут є і народні пісні, і ретро, і сучасна поп-культура. Усе залежить від ситуації, слухача, замовника. У репертуарі гурту «Узвар» близько 200 пісень, працюємо в різних жанрах. Єдине, що нас відрізняє, наша фішка: ми завжди співаємо українською будь-яку пісню. А от рок-гурт − це окрема тема, авторський проект, там не так багато пісень, і кожна пісня на вагу золота.

Де можна побачити Ваші виступи?

− У нас майже кожну п’ятницю-суботу концерт у Києві. Дуже часто нас запрошують виступати на Дні міста, села. Виступаємо по всій Україні. Таких концертів було дуже-дуже багато, усіх не пригадати.

Чим займається чоловік?

− Він і гітарист, і аранжувальник, і сірий кардинал наших спільних проектів. Всі музичні питання вирішує саме він.

Хто Вам створив образ на «Голосі країни»?

− Я там така, яка є. У своєму платті. Там є стилісти, але вони здебільшого корегують, а не нав’язують образ, слідкують, щоб в одязі не було ніякого дисонансу. Можуть запропонувати змінити взуття чи якийсь аксесуар. Образ в цілому мені ніхто не створював.

Чи були вагання у виборі тренера?

− На сцені, певна річ, були невеличкі вагання, до кого піти. Чотири класні музиканти закликають тебе до своєї команди. Заохочують. Але я ні хвилини не шкодую, що пішла до Потапа. Я дуже задоволена співпрацею з ним.

Потап вимогливий тренер?

− Щойно приїхала з репетиції. Я б сказала, що, насамперед, веселий. З ним дуже комфортно і приємно працювати.

Ягич – прізвище по чоловіку?

− Ні, це моє. Воно хорватське. У нього дуже цікава історія. Його взяв один мій прадід після війни від свого товариша. Вони врятували один одному життя і згодом обмінялися прізвищами. У мого прадіда було прізвище Бойко, а в його товариша – Ягич. Так ми стали Ягичами.

У вас співоча родина?

− Та ні. Співати любила моя бабуся. Особливо, виконуючи взимку якусь хатню роботу. Коли, приміром, перебирала квасолю. Вона співала народні пісні. Я записала декілька з них на відеокасету. Шкодую, що не всі. Адже бабусі вже давно немає.

Вашим синочкам сподобалось на «Голосі»?

− Звісно сподобалось! Їм приділили багато уваги. Весело було, яскраво, цікаво. Отримали незабутні враження.

Які плани на майбутнє?

− Мрію про запис першого професійного альбому. Сподіваюсь на співпрацю з музикантами, продюсерами у великому шоу-бізнесі. Це буде авторська пісня, рок-музика.

А що Стефанчик із Яшею? Виявляють уже якісь таланти? Люблять музику?

− Абсолютно всі діти талановиті, коли вони маленькі. Всі активні, всі співають, стрибають, танцюють, люблять музику. Далі все залежить від батьків, чи хочуть вони розвивати у дітей ці таланти. Ми своїх, звичайно, не стримуємо. Стрибають, танцюють, співають, кричать, як хочуть.