Черкаський крематорій: чи готове місто спалювати померлих

Ідея будівництва власного крематорію у комплексі з колумбарієм у Черкасах обговорюється містянами понад рік. Час від часу на сайті Черкаської міської ради активісти, політики і просто небайдужі громадяни публікували електронні петиції і закликали містян підтримати їх, проголосувавши за необхідність будівництва такого комплексу в нашому обласному центрі. Активним “провідником” ідеї стала заступниця міського голови Черкас Людмила Бордунос, яка на початку року ініціювала публічний розгляд цього питання. Згадану петицію, як і саму ідею, нещодавно на сесії міської ради підтримали більшість депутатів. Чи побудують у Черкасах крематорій, скільки це коштує і яка тому є альтернатива, дізнавалися журналісти “Про все“. 

В Україні традиція спалювати покійників поки що не знайшла великої підтримки. Втім, можливо, це справа часу та зміни традиції, адже проблема із вільною землею для поховань є, а самих крематоріїв для такої великої країни небагато. Для порівняння, у Франції крематорії є чи не у кожному місті. В Японії кремують 98% всіх померлих, у Чехії – 95%, у Великобританії – 69%.

Ініціатори розгляду цього питання у Черкасах активно наполягали на тому, що місця для поховань стає все менше. А кладовища, які ледь не з усіх боків оточують Черкаси, псують його естетичний вигляд і негативно впливають на екологічну обстановку. Противники ж такої ідеї опонують здебільшого тим, що свій крематорій у 300-тисячному місті є нічим іншим, як звичайною дороговартісною забаганкою, а сам процес кремації як виду поховання суперечить нормам християнської традиції та моралі.

Кремація – дешевий вид поховання

Черкащанка Тетяна Іванівна (на її прохання ми не вказуємо прізвища – ред.) нещодавно поховала свого тата, скориставшись послугою столичного крематорію. Жінка розповіла кореспонденту “Про все”, що є прихильницею кремації, як способу поховання. З її слів, такий вид поховання є і дешевшим, і практичнішим, оскільки нині знайти вільне місце на черкаських кладовищах – справа не з простих.

– Ми разом із родиною вирішили, що варіант кремації тіла родича є найкращим і єдиним правильним рішенням. Ми заздалегідь планували це і були готові до такої процедури поховання. Єдиним важким моментом було те, що коли тіло відправляли на кремацію, в мене особисто було якесь внутрішнє відчуття неспокою, ніби я тата самого залишаю. Окрім того, не зовсім комфортним був той факт, що самої кремації довелося чекати декілька днів, оскільки в столичному крематорії дуже великі черги, і його печі просто не справляються з навантаженням, – розповіла пані Тетяна. – Щодо самої процедури поховання, то релігійні обряди були проведені із дотриманням всіх звичаїв, а процедура поховання праху відбулася вже за декілька днів. Сама вартість ритуальних послуг і послуг кремації вартує на сьогодні чи не вдвічі дешевше процедури традиційно похорону. Загалом, послуга кремації обійшлася нашій родині в 7,5 тисяч гривень. З яких 4 тисячі – це вартість транспортування тіла в обидва напрямки і 3,5 тисячі – послуга кремації і вартість урни для праху. Ще 280 гривень ми заплатили за підзахоронення урни з прахом на однму з черкаських кладовищ. Тому, я переконана, що наявність крематорію в нашому місті дійсно необхідна, оскільки з часом місць на кладовищах стає все менше й менше. А хоронити близьких людей на значній відстані мало хто матиме бажання.

Навіщо місту власний крематорій і скільки це коштує

Згідно з Державними санітарними правилами і нормами, будівництво крематорієв обов’язкове у містах з населенням понад 1 мільйон. Заступниця міського голови Черкас Людмила Бордунос розповіла нашому кореспонденту, що ніяких законних обмежень щодо будівництва крематорію в містах, населення яких менше мільйона, немає. Тобто, питання будувати чи не будувати крематорій вирішує місто самостійно. На те, мовляв, і впроваджується децентралізація, щоб жителі населеного пункту визначалися, куди й на що їм витрачати свої кошти.

– Будівництво будівлі крематорію для Черкас може коштувати близько 10 мільйонів гривень. Однак ця сума може збільшитись і вдвічі тільки через необхідність проведення інженерних мереж, якщо таких немає там, – повідомила чиновниця. – Слід розуміти, де буде знаходитись будівля крематорію. Сподіваюсь, що профільний департамент дуже швидко надасть нам відповідь. Оскільки згідно з актуалізованим Генеральним планом міста Черкаси, який наразі перебуває на розгляді Черкаської міської ради, передбачено наявність крематорію. Проектанти, які займалися цією актуалізацією, передбачили можливість появи в місті такої споруди і порадили, де найкраще можна розмістити міський крематорій. Згідно із вимогами державних будівельних норм, будівля крематорію може бути розміщена на околиці Черкас поблизу міського кладовища № 7.

А от черкаська громадська активістка, юрист Наталія Даньковська переконана, що потреба в будівництві власного міського крематорію є перебільшеною, так як досі не проведено фахового аналізу та розрахунків.

– Я не проти будівництва крематорію в Черкасах. Однак як платник податків я хочу бачити розрахунки, щоб розуміти, куди йдуть бюджетні кошти. Для того, щоб я прийняла рішення «за» чи «проти» такого будівництва, я маю розуміти, що він не буде простоювати, і я, як і інші черкасці, не буду його утримувати зі своєї кишені. Треба обов’язково вивчити питання того, скільки крематоріїв є поряд з Черкасами та яка їх завантаженість, – повідомила пані Даньковська. – Я, теоретично, за таке будівництво, бо Черкаси скоро будуть оточені кладовищами. Втім, участь у громадських обговореннях я візьму лише тоді,  коли буде проведено більш-менш детальний аналіз. Також, я думаю, що на противагу ідеї будівництва власного крематорію, міська влада могла б вивчити питання кремації в київському крематорії, прийнявши програму, компенсації витрат кремації з бюджету. Таке рішення було б оптимальним й не передбачало значних витрат.

За словами Людмили Бордунос, крематорій може бути або комунальним, або державним, як і кладовища. Законом України «Про поховання та похоронну справу» чітко передбачено форми власності таких споруд. Оскільки всі витрати на такий об’єкт (його будівництво і подальше обслуговування – ред.) лягають на плечі громади і міського бюджету, питання економічної доцільності розглядатиметься в пріоритетному порядку. На думку Людмили Іванівни, вартість послуг крематорію залежить від того, скільки енергії затрачено на сам процес спалювання і на завантаженість роботи печей.

– У минулому році в Черкасах померло близько трьох тисяч громадян. 280 з них було кремовано в Києві, це майже 10%. Ми зараз говоримо про те, щоб вивчати таку потребу не лише в нашому місті, а й у сусідніх областях, які користуються послугами столичного крематорію. Наприклад, Кропивницькому було б зручніше користуватися такими послугами в нас. Це і дешевше, і ближче. І ключове, ми чітко розуміємо, що у перший час після запуску крематорію попит на послуги кремації звісно буде менший. Втім, слід розуміти, що така послуга в рази дешевше, ніж звичайне поховання, – переконана пані Бордунос. – Коли критики говорять про вартість будівництва крематорію, то мало хто з них враховує, скільки коштує один квадратний метр земельної ділянки під поховання, не враховують вони і розміри міської землі, яка відводиться під кладовища. Чому ніхто з критиків не враховує й екологічну складову? У нас в місті кладовища разом становлять 120 гектарів землі. Наше місто по суті оточене кладовищами. А що буде через 10-15 років? Мені самій страшно навіть уявити.

Людмила Бордунос у коментарі “Про все” повідомила, що противниками появи в місті крематорію є ті люди, які напряму пов’язані з ритуальним бізнесом, оскільки стандартна процедура поховання в рази дорожча і відповідно прибутковіша, ніж кремація.

– За наявності крематорію і колумбарію при ньому, відпадає потреба в дороговартісних пам’ятниках, трунах тощо, – повідомила чиновниця.

Релігійні традиції проти кремації

Втім, далеко не всі черкасці хочуть, щоб у місті з’явився крематорій. Активна противниця кремації Анастасія Гуменна-Денисенко вважає, що люди до такого виду поховання ще не готовій та й сам процес кремації суперечить православним релігійним традиціям українців.

– Ми маємо дотримуватися канонів нашої релігії. Розумію, що з одного боку, важливо не те, як тіло закінчує своє життя, а те, яке відношення у нас до цього тіла. І якщо буддизм, індуїзм та інші східні релігії, звідки і прийшла традиція спалювати тіла, ставляться до тіла як до в’язниці душі. І пропагують, що після виходу душі його потрібно  якнайшвидше спалити і викинути, як стару непотрібну ганчірку. Для християн (для мене, зокрема) людське тіло — це храм душі, який буде в свій час відновлений при воскресінні. Нині у більшості людей бракує справжньої православної віри, вірності традиціям, розуміння православного вчення,  та необхідних знань, – вважає пані Анастасія.

А от священник Черкаської єпархії Православної церкви України Андрій Шпунт вважає, що церковні канони прямо не забороняють кремацію, як вид поховання. Хоч сам і є противником як спалювання тіла померлого, так і будівництва крематорію в Черкасах.

– Краще хоронити тіло померлого не кремувавши. Але якщо є таке бажання родини чи воля померлого, то сама кремація не є причиною того, щоб не служити церковний чин похорону. Для душі не має значення як похоронять тіло, бо вона йде на небо. Але, як на мене, достойним є традиційне поховання, а не кремація. Хоча цим ми душі не нашкодимо. Та й заборон релігійних цьому немає. Але моя особиста позиція, я не вважаю доречним будівництво крематорію в Черкасах, – переконаний священник. – Якщо його й побудують, то, на моє переконання, створять такі умови, що людей туди будуть як в стійло заганяти, примушуючи кремувати своїх рідних. До того ж, неподалік, в Києві, є крематорій. Я сам часто буваю на похоронах, не так вже й багато людей бажають чи готові кремувати своїх рідних.

Процес запущено. Що далі?

Хоч противників ідеї будівництва міського крематорію вистачає, представники міської влади не поспішають “згортати” процес розгляду питання створення такого комплексу. Людмила Бордунос розповіла, на якому етапі зараз знаходиться це питання і що буде далі.

Зі слів чиновниці, після підтримки черкаськими депутатами електронної петиції про будівництво крематорію, наступним кроком має бути розгляд цього питання департаментом архітектури та містобудування ЧМР та запуск громадських обговорень, консультацій з екологами та науковцями тощо.

– Департамент архітектури може врахувати актуалізацію генплану, розробити детальний план території, яка подається на розгляд міськради. Коли це буде затверджено міськими депутатами, ми повністю запустимо процес громадського обговорення з питанням: Чи потрібно будувати крематорій, чи ні? Звісно, мені б хотілося почати такі обговорення, на яких би вже було конкретизовано місце будівництва крематорію та наявні приблизні фінансові розрахунки. Тобто наступний крок після підтримання петиції – це громадські обговорення. Я вже маю попередні домовленості щодо проведення серед містян опитування та громадських обговорень.  До організації таких досліджень громадської думки долучаться деякі черкаські громадські організації та черкаські університети, – повідомила Людмила Іванівна. – Паралельно з організацією громадських обговорень ми плануємо провести круглі столи з науковцями та екологами щодо екологічної складової, інженерних питань тощо.

Людмила Бордунос повідомила, що всі вказані заходи мають бути завершені до кінця цього року, вже тоді можна буде розпочату практичну реалізацію цього проекту.

– Коли ідея будівництва буде погоджена громадою і ми отримаємо приблизні розрахунки, то зможемо спокійно вносити конкретну пропозицію до ПСЕР, який міські депутати прийматимуть, – повідомила чиновниця.

А як в інших містах?

Як ми вже зазначали, в Україні функціюють лише три крематорії: в Києві, Харкові та Одесі. Ще три (в окупованому Донецьку, Дніпрі та Луцьку) наразі на стадії будівництва, або ж перебувають на етапі створення.

Як працює такий комплекс можна ознайомитися з репортажу журналістів видання “Новое Время“, які відвідали столичний крематорій та розповіли про його особливості.

Зокрема відомо, що столичний крематорій був побудований ще в 1975 році і зараз його послуги мають величезний попит, оскільки такий вид поховання є більш екологічним та й не потребує пошуку місця на вже давно переповнених кладовищах столиці. Зі слів працівників крематорію, за рік у них відбувається понад 12 тисяч кремацій, і це число збільшується.

Процедура прощання з померлими перед кремацією проходить в тій же будівлі, де знаходиться крематорій з колумбарієм.

Зі слів працівників крематорію, коли родичі забирають урну, вони самі вирішують, що робити далі: поховати її тут, у колумбарії, забрати з собою, відвезти в інше місто або країну, або ж розвіяти прах там, де побажав померлий у своєму заповіті.

Довідково:

Крематорій (лат. crematorium від лат. cremo — спалюю) — піч для спалювання (кремації) трупів людей, а також будівля, у приміщенні якої знаходиться така піч.

Процес кремації – це горіння тіла померлого завдяки поданню в камеру кремаційних печей потоків розпеченого до високих температур (870—980 °C) газу. Для ефективності дезінтеграції в сучасні печі впроваджено ряд модифікацій (одна з них полягає в подачі основної маси полум’я на торс, який складає основну масу тіла). Як джерело тепла для печей тепер використовується газ (природний або пропан), рідше електричний струм. До 1960-х років активно використовувалося кам’яне вугілля або кокс.

В Україні діють три крематорії (за порядком появи): у Києві, Харкові та Одесі. В Донецьку, Дніпрі та у Луцьку вони не добудовані або знаходятся на етапі проектування.

Колумбарій (лат. columbarium) — сховище урн з прахом після кремації. Розташовується в катакомбах або склепах. Існують колумбарії у вигляді меморіальної стіни з нішами для зберігання урн. Колумбарій крематорію здебільшого має вигляд упорядкованої земельної ділянки для поховання урн з прахом.

В Україні працює три колумбарії при крематоріях (за порядком появи): у Києві, Харкові та Одесі.