За останні 5 років, відколи в Черкасах працює міський голова Анатолій Бондаренко, місто помітно змінилось: зникли глибокі ями на більшості вулиць, почали ремонтувати міжбудинкові проїзди, встановлювати підсвітку на пішоходних переходах, закупляти нові тролейбуси, техніку для комунальників, нарешті стали впорядковувати пляжі та набережну. В результаті Черкаси пересунулись із 14 місця по комфортності проживання серед міст України на 7-ме, обійшовши навіть Київ.
Утім, чим більше робиш, тим більше критики. Тож нерідко із вуст політичних опонентів Бондаренка у міській раді можна почути, що кошти міського бюджету використовуються не ефективно. Мовляв, рвонув колектор – винен мер, затопило зливою місто – за цим теж стоїть Бондаренко.
І певна кількість городян вірять цим виступам. Адже багато хто не розуміє механізмів роботи місцевого самоврядування. Прийти у владу і миттєво вирішити всі проблеми міста, які накопичувалися протягом десятиліть, – не можливо. Та ж зливова каналізація, наприклад, через яку кожен великий дощ перетворює Черкаси у Венецію, ще при попередникові Бондаренка Сергієві Одаричу не просто була занедбана – її решітки просто заклали зверху асфальтом! І, наприклад, той же Одарич обидві свої каденції більше думав, як віддати в приватні руки «Черкасиводоканал» та «Черкаситеплокомуненерго», аніж сушив собі голову, як капітально відремонтувати водо- і тепломережі, яким подекуди більше 100 років. А в той час, доки Олегович мудрував над власними «владно-комерційними» проектами, місцеві ділки «зі стажем» вирішували за рахунок бюджету свої «проблеми». Саме тому, до речі, Одарич вибори і програв, бо місто втомилось від його обіцянок в стилі Остапа Бендера збудувати тут чергові Нью-Васюки, у той час як із кранів зникала гаряча вода та мало не посеред доріг розвалювались тролейбуси.
Утім, мафія, яка за останні 30 років щільно окупувала коридори черкаської мерії, кабінети суддів та прокурорів, і якій за каденції Бондаренка здебільшого довелося сидіти в підпіллі, вигулькуючи лише вряди-годи, щоб радикально зачистити чи залякати найбільш запеклих борців, навряд чи капітулює. Для неї вибори – черговий шанс випростатись на повен зріст та взяти нарешті бюджетні потоки у власні руки. Не виривати якісь невеличкі коврижки, викручуючи руки меру та міській громаді через демарші відданих депутатів чи показові розправи, як-то було із депутатом міськради Михайлом Бінусовим чи блогером Вадимом Комаровим, примушуючи Бондаренка «розплачуватись» за рішення на благо громади посадами в білому домі, – а взяти повний контроль над містом. І задля цього мафія буде продукувати на кожному кроці чорний піар аля «Черкаси без Бондаренка!».
А що ж таке насправді означає те – «Черкаси без Бондаренка», багато дорослих городян ще не забули. Бо то місто, де можна робити бізнес лише за умови наявності кримінального або міліцейського даху, місто, в якому для вирішення будь-якого питання слід бігти до представників мафії, немов це реальність не незалежної України, а кадри з фільму «Хрещений батько». Місто, де через те, що ти перейшов дорогу мафії – тебе можуть убити, і поліція ніколи не знайде винного, оскільки і прокурори, і поліціянти добре знають прізвища головних мафіозі, знають, хто на кого має зуб, хто з ким «розбирається», зрештою, хто убив Бінусова, Комарова, але… мовчать, бо є частиною цієї мафії.
А коли у Черкаси прийшов молодий і амбітний провінційний політик з досвідом роботи в бізнесі та управління районним центром, а головне – не причетний до місцевої мафії, місто почало більш-менш вільно дихати. І саме йому вдалося мінімізувати присутність відвертих мафіозі у владі. Саме тому його так шалено «мочитимуть» на виборах… Тому що Бондаренко не здатний на компроміс з мафією. І тому мафії потрібне повернення Черкас без Бондаренка. Черкас, де все і всі під її контролем і все лише з її «благословіння».
Напевне, Бондаренко це розуміє краще за всіх. І він усвідомлює, що самотужки із цим досвідченим і розгалудженим спрутом не впорається. Йому потрібна команда, ба більше – загін. Людей, до яких мафія не зможе підступитись, бо вони не мають корупційних пут, і достатньо патріотичні, щоб протистояти їй заради міста, де живуть і працюють, не розмінюючись на хабарі. А команда як результат коаліційних домовленостей та торгів з власниками золотих акцій у вигляді мандатів депутатів ради з дрібних фракцій – це не ті бійці. Бондаренку потрібна команда однодумців, що прийдуть у владу не заради збагачення, а заради розвитку міста.
І Анатолій Бондаренко вже зробив перший крок у формуванні свого загону «Черкаси». І вони явно мають намір опиратись. Заради громади, щоб Черкаси стали кращим місцем для життя.
КОМЕНТАРІ