Центр у центрі: свого часу у сквері “Юність” планували і фонтани, і карусель, і навіть підземний музей-аптеку (Фото)

Не складається поки що зі сквером “Юність”. Запланованої на 2019 рік реконструкції не відбулося, але за 15 років то діло діло звичне. Мем вже проситься: “Нельзя так просто взять и реконструировать сквер “Юность”. Зима теж його не прикрасила, але у неї шансів більше. Розповів чергову історію з життя Черкас краєзнавець Борис Юхно.

Отой архітектурний ансамбль – три висотки, довжелезний магазин та зелену зону із відступом від червоної лінії – остаточно окреслився влітку 1965-го. Проект розробили в “Діпроцивільпромбуді”, займалася ним творча бригада під керівництвом Олександра Сидоренка. Передбачалося, що у стометровому універмазі з бетону і скла розташуються “Синтетика”, “Дитячий світ”, “Гастроном” та велике кафе. За винятком 10-поверхівок, через п’ять років план в основному був реалізований, зводили об’єкти будівельники 1-го БУ “Черкасжитлобуду”. До речі, будинків там невдовзі побільшає, ближче до Гоголя вже видніються їхні сірі монолітно-бетонні каркаси. Зі всякими “поверхівками” у нас тепер взагалі значно краще діло йде, аніж зі скверами.

“Юність” відкрили у червні 1969-го. Чого там лишень не понапридумували проектанти Георгій Урсатій і Василь Попко, а Валерій Холковський взяв і… дозволив.

Магазин окрасили і вітражі, де замість скла – кольорова поліетиленова плівка (до речі, місцевого виробництва), і фігурні металеві решітки з уведеними в них великими фотографіями, і алюмінієві чеканки Миколи Погорєлова, і “марсіанські” вазони (давалося взнаки тотальне захоплення науковою фантастикою, тож все, що мало незвичні форми, автоматично ставало “космічним”). Через вітражі магазин купався у морі кольорового денного світла – на трафіку він був вузьким, тож переливалося і грало веселкою все, що відбивало промені. Торговельний аспект залишимо осторонь: парфуми, галантерея, біжутерія, фурнітура, годинники… Тут я намагатимуся не зловживати власними враженнями, але не втримаюся аби не сказати – справді любив цей “вагон” з купою секцій-кишень, де у дитинстві навіть з рублем почувався солідним поркупцем. Ти ще не знав, що тобі треба, але привід зазирнути, наприклад, у “Сувеніри”по якийсь місцевий значок з Машбуду завжди був. Потім ми ходили туди по спортивні сумки, які увійшли в моду пізніше портфелів і раніше дипломатів-”мильниць”, ще пізніше – по супермодні одеколони “Спартак”, “Консул” і “Чарлі” чи презенти шкільним подругам до 8 Березня. Потім… О, ну то окрема історія.

Сквер. Важкий випадок. Готували до 50-річчя революції, залишки старої забудови аврально засипали, тож після зимової просадки всі оті “бока і косяки” як то цегла, залізяччя й дошки, поперли назовні. Але коли зважити, що жодна ландшафтна перетурбація без цього не минала, то й не критично, поправили. Позаяк у складовій флори сквер ще довгенько залишався аскетичним, його окрасою стали жовто-зелені наземні ліхтарі, які єдиним ансамблем засяяли і в інших міських зонах відпочинку: теж наземні або коротші з плафонами – на стовпах. Ну й звісно – дві мозаїчні чаші і ваза. На диво, вони збереглися. А ось обіцяної фотографії самого процесу їх оздоблення ніяк не дочекаюся.

За три п’ятирічки обіцянок реконструкції скверу чого там тільки не мало б з’явитися – і фонтан, і венеціанська карусель, і навіть підземна аптека-музей (насправді у тому будинку, що на одному з фото, ніякої аптеки ніколи не було, за часів Черкас-райцентру вона знаходилася на протилежному куті кварталу).

А між тим, цим потугам значно більше. Ось замітка у “Черкаській правді” від 5 липня 1968 року: “Починаються роботи по благоустрою площі у центрі Черкас перед десятиповерховими житловими будинками. Головною прикрасою площі стане декоративний басейн з двома фонтанами, який тут збудують. Довжина його 60 і ширина 16 метрів. Над водною поверхнею нависне ажурний місток. Увечері сюди спрямують промені прожекторів, які розцвітять воду різнобарвними вогнями. Широке застосування на площі знайдуть малі архітектурні форми, декоративне озеленення. Проект благоустрою розроблено у філіалі інституту “Діпроцивільпромбуд”. Уявляєте? Центр міста мала прикрасити водойма! Але не встигла на газетній шпальті фарба висохнути, як від задуму відмовилися: заскладний в обслуговуванні інженерний об’єкт.

“Гастроном і велике кафе”, – останні пункти плану, – були належним чином відкриті напередодні 100-річчя “дорогого Ілліча”, 21 квітня 1970 року. Ювіляр вже зо півроку чекав навпроти. Щоправда, згодом гастроном приурочили до 50-річчя утворення СРСР вкотре довівши, що “Ювілейний” – назва універсальна. Зневажливо до інших закладів торгівлі періодика сповістила, що “такого магазину в місті ще не було”. І аргументувала: “Досить сказати, що тільки корисна площа торговельного залу перевищила 500 квадратних метрів. До цього слід додати складські підвальні і підсобні приміщення. Гастроном працює за методом самообслужування. Товари розфасовані. Є тут молочний відділ, гастрономічний, хлібобулочний, бакалійний, кондитерських виробів. Гастроном по сучасному устаткований. Добре попрацювали і будівельники, і художники, щоб надати йому привабливого вигляду”.

Чесно – я так і не зустрів черкащанина, який назвав би цей гастроном улюбленим, хоч існував він понад 20 літ. Інша справа – кафе “Веселка”, про яке нині нагадує зовнішня колона. Може й не було в ньому нічого особливого, – молочні коктейлі та морозиво з варенням у вазочках, – але позаяк іншими сегментовано-дитячими гастрономічними закладами місто не дуже радувало, в цьому встигли побувати усі. Чітко відмежувавши незалежних дітей від радянських, “Веселку” закрили з початком 1990-х.