Створити простори гончарства по всій Україні — мрія гончарки з Черкас Тетяни Замідри. Один такий вже облаштувала у Солотвино на Закарпатті, ще один планує відкрити на Черкащині, а поки “возить” цю творчість селищними громадами, аби кожен мав вільний доступ до глини. Свій шлях у гончарстві розпочала 20 років тому, розповіла Тетяна Замідра Суспільному.
“Оптимальний розмір роботи з глиною — ваш кулак”, — пояснила майстриня принцип роботи гончара-початківця.
Як правильно формувати майбутню тарілку пані Тетяна показала разом із місцевою школяркою Уляною. Уляна розповіла, що це її перший досвід у гончарстві:
“Відчувається воно якось приємно. Розслабилася трішки”.
Такі майстеркласи гончарства Тетяна Заміра проводить у селах лівобережної Черкащини. Саме тут — у селі Каленики, 20 років тому мріяла розвивати це ремесло:
“Я їхала у 2009 році сюди з ціллю гончарити. Бо тут цегельний завод був і глини було багато, але я приїхала сюди дівчиною без підтримки. Пішла собі подивилася: глину я не потягаю”.
Тепер вона готова стати підтримкою для тих, хто зацікавлений у гончарстві, адже, з її слів, з власного досвіду розуміє, наскільки це важливо:
“Там, де я є, я не можу не гончарити. Я не можу не показувати, не ділитися, бо це як мій прояв у житті. І треба віддати данину тому, що ти себе в чомусь знайшов і якщо ти маєш змогу, маєш сили, треба тим, що ти маєш, ділитися. Через те воно виливається в такі проєкти”.
Її мрія — відкриті майстерні гончарства. Одна з них вже працює у Солотвиному, де нині тимчасово проживає пані Тетяна з родиною. Та в планах — мати такий простір і на рідній Черкащині:
“У Солотвино працює, тому що склалося так, що місце підібралося, яке дійсно просто не закривається. Майстерня відкрита у державній структурі, де двері відкриті цілодобово і майстерня не закрита. Я хочу залучити людей, яким це цікаво, які могли б тією справою займатися”.
КОМЕНТАРІ