Не перестаємо дивуватися наскільки багата і процвітаюча наша держава! Так, під час війни можемо дозволити собі у цьому році із державного бюджету витратити майже 120 мільярдів гривень на спецпенсії, зокрема для суддів і прокурорів. Уявіть собі, вже на сьогодні у кишені цієї окремої вищої суддівсько-прокурорської касти та іже з ними пішло 88 млрд. наших народних коштів…

Для наочності візьмемо хоча б один показовий приклад із сьогоднішніх реалій. Так, один з лідерів забороненої нині ОПЗЖ, колишній куратор від цієї партії на Черкащині і все ще діючий народний депутат від цієї пропутінської політструктури Василь Німченко отримував у минулому році щомісяця 186.9 тис. грн. пенсії. Раніше він був суддею Верховного та Конституційного суду, тому отримує довічне утримання. Адже згідно з діючим українським законодавством судді в нашій державі – це дійсно окрема вища каста, яким встановлена довічна виплата, яка є аналогом пенсії. І станом на сьогодні середній розмір такої виплати становив більше 105 тисяч гривень на місяць.  Водночас, пересічні українці, які на цей час вийшли на пенсію за віком, нині отримують в середньому  5816 грн. А мінімальна пенсія на сьогодні становить 2361 грн. Ну, це так, для порівняння…

Отож, уявіть собі, ось таке пожиттєве утримання пана Німченка зараз обходиться нашій державі у більш як 2 млн. грн. на рік. Хочемо нагадати, що він є нашим землячком, родом із Чорнобаївщини. До того ж, треба наголосити, що Василь Німченко є яскравим апологетом «руzzкого міра», відвертим знахабнілим українофобом…

Пан Німченко не просто заслужений суддівський пенсіонер, а є діючим народним депутатом, який обирався у 2019 році до українського парламенту за списками забороненої нині пропутінської партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ). А раніше у 2014 році пройшов у Верховну Раду за списками “Опозиційного блоку” по квоті кума путіна Віктора Медведчука. Нагадаємо, що рішення про заборону функціонування «ОПЗЖ» було прийнято на підставі указу Президента та рішення РНБО. Вони ґрунтувалися на доказах деструктивної діяльності партії, зібраних у межах реагування СБУ на загрози національній безпеці.

Оце і дає підстави говорити про абсурди нашого українського сьогодення. Людина із таким політичним шлейфом (а Німченка зараховують до найближчих соратників колись всесильного кума путіна Медведчука) не те що не викинута на смітник історії, а продовжує представляти українське суспільство в парламенті, а держава за цю його промосковську антиукраїнську діяльність, «що створювала реальні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України…» і далі заохочує великими зарплатою та пенсією… А таких «німченків» в нашій країні сотні і сотні, на утримання яких ідуть мільярди гривень…

А якщо додати сюди пільговиків прокурорських пенсіонерів… Ось для прикладу, керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини Григорій Рябенко вказав у своїй декларації за 2023 рік пенсійних виплат на понад 1 млн грн (у середньому 83,5 тис. грн на місяць). Начальник відділу Харківської прокуратури Олександр Шевченко задекларував 1,21 млн грн пенсійних виплат (101 тис. грн), а заступник прокурора Рівненської області Валерій Патрикей – майже 1,4 млн грн пенсії (116,35 тис. грн). Це ще мільярди народних гривень. До речі, в Україні нині за даними всеукраїнських медіа нараховується близько семи тисяч прокурорів-пенсіонерів, значна частина яких отримує пенсію, продовжуючи працювати на своїх посадах. Так, донедавна керівниця Черкаської обласної прокуратури Катерина Шевцова задекларувала за 2023 рік майже 800 тисяч гривень пенсії. І це не рахуючи прокурорської зарплати… А середня заробітна плата в органах прокуратури складає сьогодні близько 68000 грн. на місяць. І ось на фоні цих сотень тисяч виплат, пропонувалося додати у держбюджеті на 2025 рік ще 2 млрд. 744 тис. на оплату праці прокурорів. Ну, ми ж багата процвітаюча держава! Щоправда, в останній момент народні депутати не підтримали цю абсурдну пропозицію… Хоча остаточного рішення Верховна Рада ще не прийняла і в підсумку цей рядок в держбюджеті на наступний рік про прокурорські та суддівські надбавки таки може з’явитися…

А якщо додати сюди ще й шокуючі факти про сотні тисяч так званих інвалідів-чиновників різного штибу, про які українська громадськість дізналася останнім часом із засобів інформації. Так лише на Черкащині 60 прокурорів мають статус особи з інвалідністю. Це становить 27,4% від загальної кількості працюючих там прокурорів. А у Хмельницькій області такий статус має 61 прокурор або 29,8% від загальної кількості. Кишать псевдоінвалідами кабінети державних установ та органів місцевого самоврядування. А інвалідність – це ж не просто статус, а й мільйонні виплати таким особам із бюджету.

І при цьому всі дружно заявляють про дефіцит українського бюджету. Як відомо, в країні заморозили всі соціальні видатки на найближчі три роки. А в особливій скруті опиняться найбільш незахищені верстви населення: пересічні пенсіонери, ВПО, матері з дітьми…

Зате продовжуть розкошувати такі пани, як Німченко та іже з ним. Хіба може держава у ці тяжкі воєнні часи дозволяти собі такі злочинні перекоси у підтримці пересічних громадян і представників вищих, наче Богом обраних каст чиновників? Кожен день із усіх шпарин звучать прохання донатити гривні на підтримку наших славних захисників. А в цей час мільярди народних і запозичених у наших західних партнетів коштів йдуть у кишені усіляких «обраних»!

Більшість державних мужів, у тому числі нардепів, урядовців, чиновників високого рангу, розводять руками, мовляв, нічого не можна з цим зробити, у нас правова держава, діють такі закони… Але це велика брехня і омана. Згадую 2014 рік, коли я зайшов у Верховну Раду після довиборів на п’яти так званих проблемних округах. Після революційного Майдану і початку московської агресії проти нашої держави, яку ми сором’язливо називали АТО, український парламент прийняв радикальні рішення щодо ліквідації пільг і кардинального зменшення заробітних плат, починаючи із самих народних депутатів. Було навіть знято компенсацію за проживання нардепів у готелі. А саму зарплату народних обранців було урізано більш як у три рази, – замість 17000 гривень на руки я отримував 5300 грн. Відповідно тоді не діяли ці космічні довічні виплати суддям…

То що ж змінилося нині на третьому році мовномаштабшої агресії московської орди проти нашої держави? Чому нині український парламент приймає рішення про збільшення оплат собі любим та своїм помічникам? Чому держава продовжує виплачувати мільярди гривень усіляким «німченкам»? Піднімає податки пересічним українцям, бо не вистачає на утримання цієї чиновницької армії (яка, до речі, перша мала б іти в окопи боронити свої статки)? Ходимо по світу із простягнутою рукою, щоб добавити кілька мільярдів на зарплати прокурорам? У той час, коли наші воїни просять допомогати у придбанні найнеобхіднішого спорядження, держава викидає мільярди на виплати липовим інвалідам… Та ще ж сьогодні зарплати чиновників різного штибу у рази перевищують виплати нашим бійцям на передовій… І все це має підтвердити красиве гасло, яке постійно повторюють наші власть імущі: «Все для фронту, все для перемоги!»

І при цьому найнезахищенішим, яких в Україні залишилися мільйони (не пішли ще з торбами по світах), заморожуються будь-які виплати… І це на фоні фантастичних цін на найнеобхідніше…

Отож, постає логічне запитання: то у нас війна із російською ордою, чи з власним народом? В ім’я довічного процвітання «німченків», усякого штибу бариг і казнокрадів…

Леонід Даценко, народний депутат України VII скликання