Поламана нога, постійний біль та страх виходити на дорогу, – такі «подарунки» отримала жителька села Бакаєве Чорнобаївського району Аксенія, по-сільському, Оксана, Гуцан від двох молодиків-односельчан на Проводи, коли віряни згадують померлих родичів. А ще борги за лікування і розпач, бо винуватців її біди, схоже, ніхто і не збирається карати.
15 квітня все Бакаєве йде на місцевий цвинтар, щоб навідати рідню, що перейшла у кращий світ.
Пані Аксенія, хоч в селі живе з дев’яностих, коли примандрувала на мальовничі чорнобаївські землі із далекої Молдови, також – сходила «в гості» до рідних могилок. Адже тут, на Чорнобаївщині, в старенькій хаті, вона виростила шістьох діточок. Так сталося, що нині діток залишилось п’ятеро. А більше року тому помер від тяжкої хвороби і перший її чоловік.
Так у клопотах минув день, а надвечір вона, позичивши в сусідів велосипед, поїхала в ближнє село Франківку забрати додому свого нинішнього чоловіка.
«Зустрілася мені людина, яка тепер допомагає дітей на ноги ставити. Бо донька одна навчається на юриста, один син – в армії, інший – на будівництво поїхав у Черкаси, щоб якусь копійчину заробить, а Крістіна і Аліна – зі мною тут. Аліна – наймолодша, їй всього 15», – розповідає жінка.
Варто зауважити, що Проводи – це таких день, коли люди готують щедрі обіди, і чарку за упокій душ родичів перехиляють. Особливо в селах. А для декого подібні дійства стають додатковим приводом так залити за комір, що і світу білого не бачитиме.
Саме двійко таких «заряджених» місцевих молодиків і трапилися на шляху сімейної пари, коли пані Аксенія з чоловіком поверталися додому.
«Ми йшли по обочині. Надворі смеркло, бо було за восьму годину вечора. Вже були за три вулиці від хати. Я йшла від дороги, а чоловік поряд. Велосипед котила, бо їхати вдвох на ньому складно. Ішли собі, розмовляли, аж чоловік каже, що десь наче реве мотоцикол. Я прислухалась – і справді. І ніби десь зовсім поряд. Жодного світла від нього не було, лише звук, напевне, їхав із вимкненими фарами. А тоді – сильний удар. Прийшла до тями – лежу, болить голова дуже, не можу поворушити ногою. Чоловік неподалік кричить «Ти жива?». А ці хлопці, сини моєї куми, Миша і Юра, лика не в’яжуть, але зупинились, питають також: «Жива?». «Жива», – кажу. А вони з матюками: «Ну, то й чорт з тобою!». І поїхали собі», – переповідає подробиці найстрашнішого в житті моменту Аксенія Юхимівна.
Такий вигляд Аксенія Юхимівна мала на другий день після ДТП
Пані Аксенія спробувала встати, але в голові запаморочилось, і вона знову втратила свідомість. Чоловік кинувся шукати телефона, який вилетів від удару кудись у бур’ян, щоб викликати «швидку», але мобілка ніяк не знаходилась. На щастя, на дорозі він побачив світло від автівки, вибіг на проїжджу частину і замахав руками.
«Це був із нашого села чоловік, він почав викликати «швидку» і дзвонити в поліцію. Та час минав, а ніхто не їхав. Вже й всі сусіди до мене збіглися, вже й донька примчала, бо вона біля клубу із друзями була, а ні поліції, ні «швидкої». Вийшли люди із ближчих хат і також почали дзвонити скрізь. А я все на землі лежу, стогну, голови підняти не можу, бо одразу «виключаюсь». Через годину приїхали лікарі, а поліція аж після них. І що цікаво, правоохоронці сказали, що повідомлення про пригоду зареєстроване від дівчини, яка третя чи четверта дзвонила на «102». Виходить, не квапились поліцейські в Бакаєве зовсім», – каже Аксенія Юхимівна.
Коли «вантажили» в швидку, то жінка лише зауважила, що позичений велосипед склався вдвоє, тож тепер доведеться повертати за нього гроші.
У лікарню Аксенія Юхимівна потрапила близько десятої вечора. Там на голові рани зашили, і сказали, що нога роздроблена, треба вставляти імплант, а це – дуже не дешево, близько 12 тисяч гривень.
«Згодом до лікарні прийшов і винуватець мого каліцтва і почав просити, щоб я написала заяву, що не маю до нього претензій. Бо, бачте, в нього мотоцикл забрали на штрафмайданчик, а там треба платити 150 гривень за добу. Не моя операція його хвилювала, не я, а мотоцикл! Бо він його купив недавно, ще й гроші не всі віддав, а тут – забрали. А що мене ледве не вбив – то пусте. То я йому й кажу, що напишу таку заяву, і претензій не матиму, але нехай хоч лікування оплатить, бо де ж я такі гроші візьму. А щоб не думав, що я збираюсь його на копійку «розкрутити», то сказала, нехай до лікарів іде, і вони скажуть, скільки і чого треба. І він пішов», – згадує пані Аксенія.
Та минуло кілька днів, а операцію так і не призначили. Вже навколо рани почало розростатись запалення.
«Я й запитала в лікаря, чого мені нічого не роблять? А він у свою чергу питає: а хто платити буде? Я ж думала, що Миша візьме на себе це, а лікар каже, що так, він розпитав про вартість лікування, але просився оплатити його в «розстрочку», частинами. А це ж не кредит, там за імплант треба зразу гроші покласти. Тому мені тільки знеболювальні і кололи. А я ж Мишу просила, щоб хоч корову нам не довелось продавати, бо вона ж – єдине стабільне джерело доходу для нашої сім’ї», – пригадує постраждала.
Зрештою, вдома доньки і чоловік прийняли рішення продати все, що можна. Збули за безцінок і корову, і доїльний апарат. Напозичались, випросили плату на паї аж до 2020 року.
«У СТОВ «Маяк» у нас земля, там зразу не дуже хотіли давати, бо ми вже вибрали, коли чоловік хворів, а тоді й на похорон. Та потім зважили на наше горе і ще дали. Так назбирали на імплант, і на лікування», – каже жінка.
Операцію їй зробили, ногу «склали», а 26 квітня вона повернулась додому.
«Не було вже за що в лікарні сидіти. І так витратили близько 18 тисяч гривень. Потім сама собі вдома і шви знімала, і гіпс. Бо де знайти на все це ще грошей. Звісно, жодної копійки винуватці не дали. Правда, періодично обіцянками годували. Мовляв, кредит візьмем, свиней продамо. А коли почули про суму, стали по селу розбріхувати, що я з них «мільйони» вимагаю. А я ж казала, що всі чеки зберегла, нехай самі підрахують. Словом, перевели в грошові суперечки. Ще й додавали, що було б по дорозі «не лазить». А кудою ж людям вже ходить, щоб їх не вбили? Полями?» – зі сльозами на очах показує пані Аксенія свою понівечену ногу із кількома довгими шрамами, навколо яких досі не зійшли фіолетові синці. На обличчі в неї також шрами, які загоїлись краще, і тепер нагадують червоні смуги.
Заяву в поліцію пані Аксенія написала вже після того, як виписалася з лікарні. Все сподівалась на совість винуватців ДТП, та марно. Одначе, як виявилось, ті мали на меті лише одне – тягнути час. Бо, як розповідають люди в Бакаєвому, у той день хлопці на мотоциклі «МТ» без коляски, встигли добряче «погастролювати». Вони ще вдень літали навколишніми селами, як навіжені, і явно, не тверезі. Мало не збили пішохода, добре, що той встиг відскочити, «загнали» у двір перелякану молоду жінку з коляскою. А в Канівцях їх нібито таки впіймала поліція, але відпустила. Люди кажуть, що вони «на місці» сплатили «штраф» у десять тисяч гривень. Тим і пояснюють селяни, чому на виклик у Бакаєве хлопці в погонах не квапились: не знали, що тепер робити, бо гроші ж взяли, а матеріали все одно доведеться складати, і за серйозними обвинуваченнями. І також люди кажуть, що винуватці навмисне дурили пані Аксенію, обіцяючи їй відшкодувати вартість лікування, щоб у цей час зам’яти справу в поліції, «доплативши» до тих десяти тисяч ще енну суму.
Шкода, але візит журналістів у Чорнобаївський райвідділок поліції це враження не розвіяв.
«Відкрито кримінальне провадження Чорнобаївським відділенням поліції того ж дня за статтею 286 частина 1: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. На сьогодні тривають слідчі дії. Які саме – треба звертатись до слідчого. Чи встановлені особи винуватців, чи проводилось їх освідування на стан алкогольного сп’яніння – це інформація також лише у слідчого. Підозра станом на 5 липня жодному із фігурантів справи не оголошена. Але враховуючи справи про ДТП, можу сказати, що деякі експертизи можуть тривати роками. Це можуть бути експертизи стану освітленості, на технічний стан транспортного засобу, у якому стані слідство, мені не відомо», – прокоментував ситуацію начальник Чорнобаївського відділення поліції Олег Бриндак, наголосивши, що слідчого, в якого знаходиться справа, немає на місці, бо він вихідний після чергування.
Бриндак також запевнив, що поліцейські не могли відпустити п’яних мотоциклістів «за мзду», бо «цього не може бути ніяк». Хоч в селі розповідали, що окрім лівого «штрафу», хлопці сплатили і якийсь законний платіж, тож якісь матеріали на них таки мали складати того дня.
Втім, пан Бриндак намагався всіляко переконати журналістів, що він «не в курсі», що слідчі працюють самі по собі, служба «102» – сама по собі, правопорушення також реєструються «поза ним». А він, як начальник, якось так керує своїми 40 підлеглими, що, схоже, не знає, де вони і чим займаються. Звісно, в це важко повірити, тож підозри, що у справі із ДТП в Бакаєвому справді «щось не чисто», лише загострилися.
До того ж, додає Аксенія Гуцан, до неї нещодавно почав надзвонювати чоловік, який представляється Русланом Володимировичем, адвокатом винуватця ДТП, і намагається прилякати. Мовляв, якщо жінка продовжить наполягати на покаранні винних, то й сама буде покарана якимись штрафами.
«Одну з таких розмов син записав на телефон, там п’яний голос розповідає, що в нас по кримінальній справі «обоюдка», – каже жінка і дає прослухати коротку телефонну розмову з невідомим.
На сьогодні, як вона стверджує, жодних судових експертиз по її травмах не зроблено і не призначено, хоч після завершення лікування минуло більше двох місяців. Вона навіть не знає, чи розглядається у справі як потерпіла, чи лише як свідок, і жодних інших документів, окрім своєї заяви, вона не бачила і не підписувала. Більше того, пані Аксенія переконана, що в хлопців, які спричинили ДТП, навіть не брали аналіз на вміст алкоголю. А оскільки вони – не перереєстрували мотоцикл після покупки, то і взагалі можуть вийти сухими з води. А щодо слідчого, то і вона його після ДТП практично не бачила, бо в нього «або відпустка, або чергування».
«Буду їхати після 10 липня, бо зараз немає за що, і побачу, що там», – каже постраждала.
У Чорнобаївському ж відділенні прокуратури журналістів запевняють, що за розслідуванням вказаного злочину наглядають.
«Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури. Складність подібних кримінальних проваджень полягає в тому, що особа тривалий час лікується, і для того, щоб визначити, які саме в неї тілесні ушкодження, треба призначити судово-медичну експертизу. Для того, щоб ця експертиза була повною і всебічною, щоб потім не було ніяких додаткових клопотань як із сторони підозрюваного, так і зі сторони потепілого, особа має закінчити лікування. В цьому провадженні також повинна тривать судово-транспортна експертиза», – повідомив журналістам заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури Олександр Чумаченко.
За його словами, через зміни в законодавстві, сьогодні експертизи справді забирають багато часу. І теоретично, справи дійсно можуть тривати роками.
«Чи можлива така ситуація в цьому кримінальному провадженні – не готовий сказати», – додав прокурор.
Словом, ясно, що нічого не ясно. Це якщо брати офіційне розслідування.
А якщо на справу глянути очима пересічного жителя Чорнобаївщини, то зрозуміло одне: можна робити, що завгодно, головне потім вчасно «залагодити» свої «коники» у впливових кабінетах. А якщо ти людина, так би мовити, не того «сорту», тобто простий селянин без грошей і зв’язків, то сподіватись на хоч якусь правду тобі немає чого. І, до речі, вражаючих історій про жахливу несправедливість у Бакаєвому нам розказали багато. І після спілкування із правоохоронцями району в ці «народні» історії починаєш мимоволі вірити. Як би вони, в новій формі і в оновлених кабінетах, не апелювали до складнощів закону чи не нарікали на труднощі слідства, ми не відчули головного – щирого бажання допомогти ображеним і захистити невинних. Черства і бездушна «ментовсько-совкова» система, по суті, такою і залишилась.
КОМЕНТАРІ