blankЗавтра у Черкасах у Свято-Михайлівському соборі (що належить до так званого Московського патріархату) вперше відбудеться випуск студентів Черкаської медакадемії, також заплановано освячення їхніх медичних халатів. Про це повідомили на “Фейсбуці” журналісти.

blank

blank

Ця “непересічна” для Черкащини подія приурочена, як бачимо, 60-й річниці з дня смерті православного святого, чудотворця Луки Кримського, професора медицини, якого медики знають як Валентина Войно-Ясенецького. Лука Кримський, який майже все життя працював у Росії, понад століття тому кілька років провів на Золотоніщині, його батьки після того, як були репресовані, проживали у Черкасах.

Не применшуючи діянь святого, якого визнають як і Московська, так і Православна Церква України, і Елладська Православна Церква, дана інформація викликає все ж таки більше питань, ніж відповідей. Бо влаштовувати урочистий випускний і освячувати халати тим, хто має рятувати життя, під дату із дня смерті – погодьтесь, якось стрьомно.

Більше того, у світській країні, де згідно Конституції церква є відділеною від держави, святкувати випуск студенів державного вишу у храмі виглядає якось, м’яко кажучи, не логічно.

Не менш дивно сприймається і саме освячення медичних халатів. Адже, переконана, при виборі лікаря більшість з нас послуговується, у першу чергу, його знаннями і кваліфікацією, а не ступенем “святості”. Знову ж таки, ніхто не заперечує проти того, щоб за бажання кожен мав можливість освятити свій халат, свій скальпель, свою автівку, чи навіть свого кота, але в приватному порядку.

Дивує також вибір церкви саме з приналежністю до Московського патріархату. Ми за останній рік ледь не щодня говоримо, що медицина – це наша друга “передова”, тому на 8-му році війни навіть звичайний похід до “ворожої” церкви виглядає не патріотично. Свого часу її священики на Сході виступали своєрідними організаторами сепаратистів, допомагали так званим “ополченцям”, а на Черкащині навіть відмовлялись ховати загиблих у війні на Донбасі Українських Героїв. А тут, повторюсь, державний захід.

До слова, нещодавно черкаська обласна влада анонсувала чергову “передову” ідею – випускати у Черкаській медакадемії хірургів. Тоді ця новина встигла шокувати дотичних до медицини черкасців. Навіть депутати міської ради прийняли звернення до профільного міністра з проханням не поспішати, адже заклад, що готує молодший медичний персонал, не має бази для навчання лікарів-хірургів. Чи, може, з огляду на вище згадуваний симбіоз медицини і церкви, їх навчатимуть представники духовенства?

І хоч частина черкасців традиційно може заявити – а “какая разніца” – однак і вони навряд чи погодяться лягати під ніж до таких “просвячених”, а не навчених медиків…

Варвара Горова