blank

Черкащанка Ірина Лисак вирощує фіалки. Раніше робила це для себе, у 2025 році вирішила продавати й донатити гроші на ЗСУ. На війні вона втратила сина, нині країну боронить її брат. Як захоплення перетворила на підтримку армії — розповіла Суспільному.

Ранок пані Ірини починається з кави і фіалок:

“Зранечку при сонечку дуже гарно видно, яка квіточка підсохла. Я підхожу, торкаюся — ага, вона підсохла. Ставлю на столик, напуваю”.

Свої підвіконня з фіалками господиня називає осередком тиші та краси. Квіти у її будинку видніються ледь не на кожному вікні:

“Я все життя люблю квіти — як у дворі, так і в будинку. Квіти — це така моя віддушина. Взяла квітку — і бачу наскільки природа в нас дивовижна. Фіалки не люблять пряме сонечко, тож я для них роблю притінення. Від прямих сонячних променів вони отримують опіки і мені доводиться їх накривати. Як люди люблять, наприклад, фільм подивитися, в інтернеті посидіти, так я люблю подивитися, як росте моя квіточка. Пів дня точно йде тільки на те, щоб їх полити, передивитися, пересадити. Багато часу займає, але мені не складно, бо я їх люблю”.

Серед півтори сотні кущів та понад п’ятнадцяти сортів пані Ірина має свою улюблену — білосніжну фіалку:

“Біла фіалка — це взагалі квітка чистоти, квітка скромності. Біла фіалка має бути у всіх у будинку. Це квітка миру”.

Господиня розповіла, як прийшла думка продавати квіти:

“Я подивилася, як люди в інтернеті продають фіалочки, і думаю: ну в мене ж теж багато фіалочок. То чому б їх не продавати за донати. Люди просто так не хочуть допомагати. Я їх стимулюю до цього. Даю квіточку, а вони віддають гроші на волонтерські організації, донати. Міняю красу на життя хлопців. У мене син загинув на війні, брат воює. Багато українців вважають, що їх війна не стосується, бо в них немає нікого на війні, а перемога буде лише тоді, коли наш народ буде в єдності і розумітиме, що на війні чужих немає. Вони захищають усіх нас”.

Захисту України син пані Ірини Роман присвятив п’ять років життя. У 19-річному віці він поїхав служити в зону антитерористичної операції, а на початку повномасштабної війни навчав військових використовувати комплекс “Javelin”:

“Він з таким захопленням розказував, як їх навчали, скільки воно коштує, яка дальність польоту. Йому це дуже подобалось”.

Загибель сина Ірина Лисак сприйняла важко:

“Так вийшло, що їх невчасно звідти вивезли, і їхню точку обстріляли з мінометів. Після смерті сина мені було дуже сумно, не хотілося нічого. І я завела собачку. Це така віддушина моя, вона все відчуває, розуміє. Якщо я плачу, вона мене облизує”.

Квітникарка вірить у перемогу, а ще — в стародавнє повір’я, згідно з яким фіалка своїми пелюстками очищає дім:

“Я думаю, що наші сусіди — це злі духи. То давайте всі у будинках будем тримати фіалки, щоб у нас скоро закінчилась війна і ці злі духи випарувалися”.