Перша фотозона. За кількістю фотографій, які пощастило зібрати в оригіналі чи копіях, такою наважуся вважати сквер, на місці якого нині обласне управління Нацбанку та внутрішній двір філармонії за ним. Розповідає чергову черкаську цікавинку краєзнавець Борис Юхно.
В сталінський період сквер називався відповідно, тільки офіційно чи ні, з’ясувати не вдалося. Вождь монументально височів над трибуною, з якої святкових демонстрантів вітало керівництво тодішнього райцентру Черкаси. На початку 1950-х тут встановлювали перші громадські ялинки: не більші, аніж під дахом у фабричних в клубах. Тут фотографувалися студенти (насправді десь тричі переважно – студентки) педінституту. Тому ще однією назвою скверу, і вдруге офіційно чи ні – невідомо, була “Студентський”. При цьому, щасливий власник камери “ФЕД” обов’язково увічнював однокурсниць так, щоб в кадр потрапляв і готель зі шпилем. Зайве в тому переконався, гортаючи фотоальбом батьків Ростислав Барчан.
І знову риторично самозапиталося, якого дідька на початку 1960-х обласну контору Держбанку СРСР втилющили саме сюди, невже іншого місця їй не знайшлося.
За появу у міському просторі “Блакитного будинку”, а в оригіналі звичайного цегляного кольору, маємо завдячувати гласному думи Захарію Андріяновичу Щербині. Десь перед новим віком, з прицілом на дохідність, він і заклав фінансові підмурки майбутньої архітектурної візитки міста. Чи був дотичним до її зведення Владислав Городецький? Вважайте кому як хочеться, але жодних документальних підтверджень тому немає.
Щербина й справді передав будинок в оренду міщанинові Скорині, який відкрив у ньому готель “Слов’янський” (“Славянский”). Недовго він називався “Гранд”, а квартирували-засідали в ньому штабісти місцевого відділу пропаганди ЗС Півдня Росії армії Антона Денікіна.
Подальші десятиліття теж минули для будинку без зміни пріоритетів: угорі – готель, вже “Дніпро”, унизу – торгівля, а близько ще й купа ларків. Так було ще й у 1970-ті. Коли готель позбувся власної назви – сказати не можу, але в додаткових відомостях путівника “Пам’ятні місця Черкас” 1971 року він вже “Філіал готелю “Черкаси”, вул. Карла Маркса, 20. Тел. 5-31-61. Тролейбус №5, зупинка “Універмаг”. На першому поверсі – популярне кафе “Дніпро”, а більше класична їдальня. Принаймні, у фотоальбомі “Черкаси” 1981 року – успадкована назва.
Під час так званої “перебудови” майбутнє будинку довго “переосмислювалося”, в результаті чого відносно автентичною залишилася лише його центральна частина. Планувалося навіть, що тут буде нове приміщення обласного Театру ляльок (братія і сестри по ремеслу, тільки не називайте його “ляльковим театром” в публікаціях, бо дарма що митці – можуть і побити). Утім, єдиною окрасою пройми з боку Хрещатика ненадовго став мурал Валентина Сірого. Його зображення, тобто їх обох – і муралу, який тоді називався просто “настінним живописом”, і самого Валентина Павловича, – нещодавно виявив у власних безмежних схронах фотоплівок Микола Васильєв
Ну й насамкінець – про монтаж шпилю з приуроченням до Дня міста 1997 року від О. Черкасова. “Черкаський край” від 12 вересня, цитата.
“Власником будинку – на той час уже в стадії глибокої реконструкції – виявився “Укрсоцбанк”. Тут розміститься його обласна дирекція. Обов’язкова умова – зовні будинок має залишатися незмінним, зберегти свій попередній вигляд. Перша черга робіт по реставрації має бути завершена до кінця року. Цими днями черкасці знову побачили на своєму місці шпиль, який вінчає будівлю. Деякий час тому його зняли. При огляді виявилося, що дерев’яні конструкції протрухлявіли, відновленню не підлягали. Вирішено було виготовити нові.
Проект підготували архітектори. Їх консультували фахівці реставрації з Києва. Реалізували задум майстри будівельної фірми “Житлобуд-1”. Монтажники краном підняли півторатонний шпиль на висоту, встановили на місце. Конструкцію з дерева, наче лусочками, опоряджено пластинками з оцинкованого заліза: все, як було. Шпиль ще вінчатиме флюгер”.
З флюгером не склалося, мабуть його треба було прикручувати ще на землі, та зрештою – й так добре. А у стіні з Хрещатика знову щось довбуть…
КОМЕНТАРІ