Дмитро та Віталій – рідні брати з Черкащини. Добровольці мають по 40 та 36 років. В день повномасштабного вторгнення чоловіки одразу ж пішли до РТЦК та СП щоб стати до лав добровольців і повідомити про готовність захищати Україну, а 25 лютого були вже в бригаді. Інформує Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

blank
– Не знали до якої військової частини потрапимо. Головне щоб разом бути. Так нам спокійніше, – одночасно кажуть чоловіки.

На контракті чоловіки не служили. Молодший з братів Дмитро проходив строкову службу в 2006 році в м. Горлівка (яке на даний час тимчасово окуповане). – Тоді не думав, що повернусь неподалік сюди захищати свою землю від «русського мира».

Cтарший Віталій служив в 2000-му році в Черкаській області.

Додають хоробрості чоловікам діти. У Дмитра є синочок 11-ти років та донечка 6-ти років.

– У цьому році доця йде до 1-го класу. Слід встигнути вигнати цю нечисть з нашої землі до початку навчального року, – каже Дмитро.

– А у мене два браві сини 14-ти та 10-ти років. Один займається футболом виступає за вінницькийй футбольний клуб «Нива», другий боксом. Хочу вигнати окупантів з української землі, щоб мої сини могли рости та розвиватися у вільній Україні. Хай не знають що таке війна. Саме тому я тут. А сини пишаються татком, – каже Віталій.

Родини чоловіків переймаються за своїх захисників адже зараз фаза активних бойових дій, не завжди є зв’язок і можливість хоча б кілька слів сказати рідним. Близьким чоловіки не повідомляють де саме знаходяться, адже це додасть зайвих хвилювань.

– Люди пишуть нам в особисті повідомлення у соціальних мережах: дякують, що вони можуть вільно жити в центральній Україні, насолоджуватися життям, проводити час з рідними, а ми лише виконуємо свій громадянський обов’язок. Обов’язок який мають всі здорові і патріотично налаштовані чоловіки держави, – висловлюються брати.