Зразу по “проголошенню області” мало вся черкаська вулиця Урицького, яка вже понад 25 років як знову Хрещатик, перетворилася на суцільний будмайданчик. Тепер, коли технічні потужності галузі дозволяють локалізувати спорудження об’єкту будь-якої складності, навіть не уявляється як то – вся вулиця “товчеться з ремонтом”. Чергову черкаську історію розповів краєзнавець Борис Юхно.
На кожному прольоті – піддони з цеглою, купи щебеню і піску, арматура, дошки, бочки, мішки. Будівельники, а тоді ще й не менш чисельні будівельниці, у завапнених тілогрійках замішують розчин, топлять смолу, навантажують та розвантажують. Все практично-можливе робиться вручну. Об’єми робіт – колосальні, техніки – “півтори одиниці”.
1954 року на базі БУ-1 у Черкасах та БУ-2 в Умані утворили організацію з потужною назвою: Черкаський облбудтрест, та в основному тільки назвою й обмежувалася її виробнича міць. Тодішня будівельна база тресту – це сім вантажівок, дві лісопильні рами, два баштових та один автомобільний крани, один автонавантажувач, 9 бетономішалок, 11 розчиномішалок, 5 каменедробарок, 7 стієчних підйомників (на такому Фєдя з Шуріком “каталися”). На цю техніку, чи ж вона при них, – 698 робітників та ще 43 інженери: як хочеш, так і плануй роботу у п’яти містах області плюс шести “перших” селах. До 1957 року з техарсеналом стало трохи краще, але пропорційно зросла й кількість споруджуваних об’єктів, то загалом все залишилося, як і було.
1 вересня 1957-го за прекрасним, але типовим тогочасним проектом, на Урицького відкрили 17-ту школу.
Навпроти – “спроруджується красиво архітектурно оформлений триповерховий будинок міського комітету партії”, то вже давно художній музей. “На розі вулиць Урицького і Свердлова зводиться красивий житловий будинок”: це про той, де з 1969-го був магазин “Юний технік”. Через проїзд, бо ще й не вулицю, кипить робота на “об’єкті № 1”, Будинку Рад. І все це – одночасно.
Урицького в осіннью сльоту – суцільне болото, загуснути якому не дають колеса машин та кірзачі будівельників. І чистими не найлегша взувачка, а на такому замісі…
Втім – світле та чисте майбуття вулиці вже не за горами. “Розпочато прикрашення кварталу. Значно розшириться асфальтований тротуар із мальовничою смугою квітів – канів, хризантем, айстрів. Проїжджа частина одягнеться в асфальт. Після спорудження Будинку Рад вулиця Урицького сполучиться з площею і увійде в архітектурний ансамбль центра Черкас”.
Земляні роботи у листопаді – це те, що в Черкасах ніколи нікого не дивувало. Є там якісь об’єктивності: аби котлован перестояв зиму, накис та просів стільки йому треба, а з весни вже зачистка і “поїхали”.
13 листопада 1957 року взялися за ще одну новобудову: чотириповерхівку Держбанку. Від цоколя і фундаменту дореволюційного училища територію зачистили раніше, одночасно прибрали й залишки повоєнного скверу. Усі опоряджувальні роботи в банку завершили 1962-го, тож ця красива будівля вже достатньо вікова.
У просторі банк постав таким самісіньким, як і передбачалося ескізом. З описом його надрукували у “Черкаській правді” і цікавих деталей загалом там небагато. Окрім однієї: на Урицького до установи мав примикати житловий будинок відповідних архітектурних форм. Невеличка ошатна чотириповерхівка для банківських працівників майже б з’єднувалася із філармонією, якби вони зустрілися у часі. Утім, до початку будівництва її самої було ще довго, тож можливо, кінцева “комбінація будівель” там взагалі мала б інший вигляд.
“Росте і впорядковується наш обласний центр. У ньому розміщено десятки будівельних площадок. До цього числа приєднується ще одна новобудова. На розі вулиць Урицького і Карла Маркса починається спорудження чотириповерхового будинку Держбанку.
Корпус будівлі буде функціонально розподіленим на дві частини: жилу, розташовану в правому крилі, і адміністративну – в наріжній частині і лівому крилі. Фасади цокольного поверху облицьовуватимуться залізобетонними плитами. Стіни вище розташованих поверхів зводитимуться з лицьованої цегли під розшивку. Архітектурні деталі виконуватимуться зі збірного залізобетону”, – йшлося в публікації.
КОМЕНТАРІ