15 січня безмежно далекого 1959 року в готель “Черкаси” на вулиці Новій, уведений в експлуатацію кількома днями раніше, вселилися перші “командировочні”. Так їх назвали у тодішній подієвій публікації. Вселилися і прозріли: Черкаси – вже не тихий архаїчний райцентр, а тихий архаїчний райцентр з великим сучасним готелем посередині, копією одного з ленінградських. Розповів чергову історію з життя старих Черкас краєзнавець Борис Юхно.

blank

І ось про що йшлося у статті. “Готель споруджено Першим будівельним управлінням облбудтресту. На будівництві використаний збірний залізобетон. Тут запроваджено ряд нововведень. Це перегородки з комишитових плит. В коридорах для економії дорогого паркету використано кумаронову плитку. Для окраси приміщень використані ліпні деталі. У готелі є кімната побутового обслужування, книжковий і газетний кіоски, перукарня з манікюрним відділенням. На поверхах є буфет і кафетерій, окремо – ресторан, куди можна потрапити як з готелю, так і з вулиці Нової. Більшість номерів розраховані на поселення 1 – 2 чоловік, в кожному номері є радіоточка, у багатьох – телефони”.

Зрозуміло, що жителів міста принади ані “базового” готелю, ані скромніші апартаменти його філіалу на Карла Маркса, 20, десятиліттями цікавили мало. Хіба інколи – ресторан. Все змінилося у другій половині 1980-х, коли горбачовський госпрозрахунок змусив дирекцію “Черкас” шукати нові способи заробітку. В комплексі та комплексно тут відкрилися парочка відеосалонів, така собі “дуже інтересна” баня у форматі душових з подальшою можливістю зняти номер на кілька годин (насправді погодинна оплата в місцевих готелях ніколи не практикувалася, тож треба було заплатити як за добу), масажний кабінет.

Ну а ще пізніше від “готелю по суті” вже взагалі нічого не лишилося: Офіси фірмочок і контор, осередки осередків, залишкові управління мерії, яким не знайшлося місця в самій мерії, орендовані віщунами на грошових знаках кабінети з іконами, котіками та пучками чудодійних оберегів. Що не двері – то портал паралельного світу. ”Черкаси” ще й першої половини 2000-х – це сюр, психоделічна суміш блакитно-жовтого з кумачевим, настояна, як писав колись з іншого приводу Володимир Гіляровський, на “специфічному нумерному запаху”. Мутний ломбард при вході, все ще шикарні сходи від проектувальників сталінської доби, дикі пожовклі репродукції “Утра в сосновом лєсу” та подібної нетлєнки в масивних рамах на прольотах. З живого декору – фікуси та місцями прим’яті баришні, які залипали тут чи то в справах кардинального омолодження своїх зношених організмів цілителями, магами й чародіями, чи зайшли такі ще у 1990-ті та на щось сподівалися в часи нових товарно-інтимних відносин, тож ніяк не бажали виходити.

Само собою, тоді вже як готель “Черкаси” не функціонував. “Командировочні” базувалися у “Дніпрі”, “Україні”, “Росаві”, “Жовтневому”, “Ниві” та “Центральному” при базарі. До речі, добова ціна у номері або ж номера “Черкас” після грошової реформи 1961 року становила, відповідно, 80 коп. та 1 крб. 15 коп. А ось кілька “одномісних” цін, до яких “Черкаси” тоді (конкретно – 2005-го) не дожили: “Дніпро”: 138 – 145 грн; “Росава”: 65 – 98 грн; “Жовтневий”: 54 – 60 грн; “Нива”: 48 – 56 грн; “Центральний”: 70 – 120 грн.

“Рога і копита” остаточно з’їхали з “Черкас” незадовго до продажу будівлі через аукціон 14 травня 2012 року. З “фізичним зношенням 42%” (приблизно з таким самим показником баришні полишили коридори значно раніше і до того часу навіть запах іхніх травматично-солодких парфумів вивітрився), за 12 млн. 862 тис. 800 грн. Об’єкт придбала столична бізнес-структура ТОВ “Рейкардз і Партнери Україна”. Можна сказати – тому, що продавалося як готель, пощастило: нехай і з іншим іменем Optima, та воно знову стало готелем. Здебільшого його вподобали баскетбольні та футбольні клуби, які приїздять до Черкас на календарні ігри. Насправді то мало не увесь контингент прибулих до нашого міста, а тепер ще й без футбольної складової. Спортсменів все влаштовує, навіть балуваний “Шахтар” залишився задоволеним. Єдине око ріже: дах, ровесник кумаронової плитки. Бачиш його – і зразу все середмістя іржавіє.

В номерах Optima бувати не довелося, це вам не 1990-ті. Ресторан не рекламуватиму, а от кафе Fika можна згадати. Його відкрили наприкінці 2014 року, позиціонується як шведське. По-скандинавськи стримане, цілодобове, двоярусне, віддекороване Стокгольмом та вінілом АВВА. Атмосферна така кафешка, хоч за якістю кави навряд найкраща. Просто оригінальна та вдало розташована.