Кожен прагне бути ідеальним. Мабуть, не відшукати такої жінки, яка хоча б раз не сиділа на дієті та не заходила до тренажерного залу з бажанням скинути п’ять зайвих кілограмів під час першого ж тренування, пише “Інфоміст”.
Проте ідеальність насамперед починається з твоєї голови. Якщо щось не можеш – змирися. Саме ці слова неодноразово повторювала під час нашої розмови учасниця реаліті-шоу «Модель XL» Анна Фандєєва, людина, яка кожного дня мотивує не лише себе, а й оточуючих. День у день вона змагається – з собою.
– «Ставтеся до всього легко! Якщо ви не можете на це вплинути, то розслабтеся і отримуйте задоволення». Ти у всіх інтерв’ю говориш про любов до себе, впевненість у власних силах. Ти завжди була такою, чи хтось допомагає виховувати ці риси в собі?
– Ніхто не допомагає виховувати ці риси, я вважаю, що людина черпає все з себе, а для того, щоб бути наповненим, ти маєш бути в гармонії зсередини та зовні. А цю фразу я дійсно повторюю всюди, бо ж є один хороший приклад: коли ви переходите дорогу на зелений, а авто їде, то ви ж не в змозі це змінити, але і не хочете стати одним із «хрустиків», якого переїдуть, тому ви просто пропустите його і підете далі. Отак і в житті ви кожного дня робите такий вибір. І не варто злитися, потрібно просто кайфувати від життя, бо нам не так і багато відведено на цій планеті, щоб нервувати через дрібниці.
А стосовно любові до себе та впевненості у власних силах, то я тільки за це, бо коли людина не розуміє себе, не розуміє що і для чого вона щось робить, то її не сприймають. Ви просто подивіться на засновників відомих компаній, таких як «Google», «Facebook», як вони розмовляють, і як завмирає зал, коли вони говорять. Саме це говорить про те, наскільки сильна людина всередині. І якщо особистість розуміє, що вона робить і для чого, тоді у неї все складеться, не інакше. Тому себе потрібно любити насамперед. І я не говорю про нарцисизм, я про те, що ви повинні навчитися сприймати себе, бо всі ми не ідеальні, і взагалі немає ідеальних людей, але ми можемо бути кращими.
– Ти з дитинства була схильна до таких думок чи прийшла до цього сама?
– До цього прийшла за збігом певних обставин. Але зіштовхувалася з цим часто і всюди. Проте я та людина, яка навчилася робити висновки і зрозуміла, що ніхто тебе тягнути не буде. І все життя я роблю не для чогось, а всупереч, у мене змагання з собою кожного дня. Зранку ви прокидаєтеся і ваше змагання починається: о котрій варто встати, з’їсти булочку чи ні, прогулятися з хлопцем чи повчити англійську. Щодня ви обираєте задля своєї мети та кінцевого результату.
– На сьогодні ти модель та автор низки проектів, серед яких – Create Yourself та Ledi ХL. Як ти сама про себе говорила «людина-«хай-тек». У житті все сталося, як гадалося, ким за фахом хотіла бути? Чи твої нинішні захоплення неочікувані для самої себе?
– Так, мені потрібно бути скрізь і відразу. І я вже навіть думаю про те, чому не клонують людей, це б мені дуже допомагало (посміхається).
За професією я бухгалтер. Я можу сказати, що за час, який я провела у своєму університеті, не шкодую і безмежно вдячна, бо ж з економічною сферою я зіштовхуюсь і по цей день. Мені подобається, що я розумію процес, який відбувається у країні, місті.
Чи все вийшло, як я хотіла? Мабуть, не все і так тому бути, бо ж життя – це не план. Іноді потрібно вичекати паузу, щоб успішно стартувати. Повернутися назад і кинути навчання? Ні, я б відучилася на бухгалтера. Тому на сьогоднішній день все склалося так, як мене влаштовує.
– Більш відомою тебе зробив проект “Модель ХL”. Як дізналась про шоу і чому вирішила брати участь?
– Я взагалі не дивлюся телевізор. Мої знайомі заходилися скидати інформацію про проект, і коли вже назбиралося багато повідомлень у соціальних мережах, вирішила все ж таки відправити анкету. Загалом я подавала заявки на різні проекти, а в прямий ефір потрапила лише на «Модель XL».
– Можна сказати, що ти азартна людина?
– Дуже. Саме тому я не граю у азартні ігри, боюся, що якщо розпочну, то буде важко зупинитися або когось дуже обіграю (сміється).
– Розкажи про екранне закулісся: що вражало, дивувало і навпаки – лякало і викликало негативні емоції?
– Для мене на проекті був важкий танець Vogue, коли ми танцювали на закинутому заводі суднобудування, на високих та зовсім незручних підборах у дощову погоду. Чому найважче? Бо ж ти танцюєш на висоті, тобі немає за що триматися і підбори – не твої, а ті, які надавав іміджмейкер. Тож взуття зазвичай або мале, або з незручним підйомом, але на проекті немає вибору. Тож, хочу попередити тих, хто хоче працювати у цьому руслі: часто так буває, коли треба попітніти та подумати.
Тоді я ледь не впала, бо хотіла показати різні рухи, залучити до цього обличчя (що є основне у цьому танці), а незручні підбори лише додають зайвої гравітації.
А взагалі приємного мало, бо все це важко. Люди дивляться на картинку, яка триває двадцять хвилин, але для того, щоб її відзняти, потрібно близько шістнадцяти годин. Самі зйомки дуже вимотують емоційно та морально. Тому, хто до цього не готовий, краще і не пробувати, а хто готовий пробувати, тоді без скарг.
– Життя після проекту – що змінилося?
– У мене немає цієї солодкої історії: до проекту у мене було все погано, а після я потрапила до казки. У мене і до нього все було добре, а згодом стало ще краще. Дякую шоу, що воно існує, і що людей закликають до адекватного сприйняття свого тіла.
Що змінилося конкретно зі мною? Ну, в інстаграмі до мене почало додаватися більше людей (посміхається). Якщо раніше я більше працювала з черкаськими проектами, де була моделлю, то зараз я співпрацюю і з Одесою, і з Києвом. Але таких кардинальних змін типу: я одружилася з Джонні Деппом і народила йому п’ятьох дітей, то немає (сміється).
– Кілька днів тому в стінах нашого видання ти презентувала проект “Леді ХL”. Розкажи детальніше про ідею та очікуваний фітбек.
– Ідея прийшла дуже легко та швидко: я просто не люблю скигліїв. І мені захотілося таким дівчатам та жінкам, які вважають, що вони не форматні, допомогти. Бо чомусь до 48 розміру шиють щось гарне, а на більші – тюль, який ніяк не прикрашає. Такі пані такі ж привабливі, так само хочуть вийти заміж, народити дітей та бути успішними. Чому вони повинні погано себе почувати, та чому їм насаджують думку, що вони не такі?
Я розуміла, що сама не зможу зробити проект, бо я не гуру в дизайні, хоч і розумію деякі ази. Можу бути класним мотиватором, можу навчити, як шукати собі роботу, але не більше. Тому я написала Лесі Гайван, яка в Черкасах стиліст-іміджмейкер, і запропонувала їй співпрацювати. Ми зв’язалися з Тетяною Вербицькою – психологом, яка допоможе дівчатам зустрітися з реальністю і щось змінити.
Проект стартує влітку, він безкоштовний. Коли я переглянула анкети, то була здивована, бо ж категорія різновікова: і 25, і 35, і навіть 65 років.
– Який одяг, власне, любиш, у чому відчуваєш себе на всі 100?
– Я люблю сукні. Восени обожнюю якесь класичне пальто. Проте, як і всі дівчата, часто приходжу до зручного: джинси, лосини. З кольорової гами, то подобаються світлі кольори. Не люблю зиму, бо всі ходять похмурі, тож намагаюся розбавити це яскравим шарфом чи блузкою.
– Наскільки я розумію, ти зараз переважно в Черкасах, чи все ж життя у столиці вирує інтенсивніше?
– Набагато жвавіше життя у Києві. Але я живу на два міста. Якщо в Черкасах плануєш день, і він проходить так, як задумав, то в столиці все не так. І тяжко, бо треба визначатися з містом, ну це вже пізніше. У Києві життя проходить швидше, тому, коли приїжджаю в Черкаси, то добу я сплю точно. Метро, автобуси – це мене вимотує.
– Не так давно одне із черкаських видань тебе зарахувало до списку найбажаніших наречених. Сталось, як казала: «другу половинку побачила відразу»?
– Поки що я хочу ще побути у цьому списку.
Взагалі про особисте мало розповідаю, тому що чим менше афішуєш свого, тим спокійніше буде. На сьогоднішній день те, як все склалося, мене влаштовує.
– Ти майстер мотивації, тож на завершення поділися кількома «рецептами» для життєвого натхнення із черкащанками.
– Колись я сама собі вигадала таку фразу і говорю її щодня: «Успіх – це не кінцевий результат вашої дії». Важливо те, чим ви займаєтьсь – ви блогер, журналіст, спортсмен – якщо вам це подобається, то потрібно працювати над цим щодня, і успіх буде. Потрібно працювати і діяти, бездіяльність – це найстрашніше, що може бути.
Тому я всіх закликаю: якщо ви думаєте, що не пробіжите марафон, то починайте з 200-500 метрів, звикайте, працюйте, і все обов’язково вийде.
КОМЕНТАРІ