У січні 1972 року Черкаси збагатіли власним об’єднанням ресторанів. Туди увійшли як заклади цього класу громадського харчування (Черкаси, Дорожний, Зустріч, Колос, Чайка, Турист, Славутич, Пролісок), так і широка мережа кафе і літніх павільонів. Цікаву історію з життя старих Черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.
«Це дозволить скоротити штат працівників, буде одна централізована бухгалтерія, єдиний склад. Колишня фабрика-кухня тепер перетворена на заготівельну, вона готуватиме напівфабрикати для робітничих і студентських їдалень міста», – пояснюється мета новації.
Оцей «фабрикат» – ні що інше, як згадка про фабрики-кухні, перша з яких була відкрита щ е в 1925 році в Іваново-Вознесенську і на якій щодоби для армії робітничого класу готували 17 тисяч порцій. Технології попередньої обробки, ожолодження і приготування згодом вдосконалилися і «п/ф», залишивши їдальні, стали асортиментом продмагів, які практично скрізь в країні називалися однаково: «Кулінарія». На думку державних мужів, ці магазини мали суттєво полегшити життя жінок вдома, а відтак зберегти їхні сили для роботи на благо країни.
Кожного ранку Черкаський м’ясокомбінат відправляв до таких магазинів 8 – 9 тонн пельменів, фрикаделей, котлет, рагу, супових наборів і навіть шашлику: на вигляд – не завжди апетитних, адже щоб фарбувати м’ясо – таке тоді в голову не могло прийти. Але була у тих продуктів незаперечна перевага перед теперішніми «аналогами»: у їх основі була таки м’ясна сировина. Ще у черкаських «Кулінаріях» (головною серед домогосподарок неофіційно вважалася та, що знаходилася на Карла Маркса навпроти Центрального універмагу) з’явився фасований у пачки по 250 грамів високоякісний свинячий жир: результат запуску на підприємстві нової лінії.
Невдовзі саме він був відзначений Державним Знаком якості і став одним з брендів Черкаського м’ясокомбінату. При тому, що цю нехитру продукцію виробляли десятки м’ясо- і жиркомбінатів УРСР та сотні Союзу, саме наші льохи підвищували калорійність страв ленінградців і москвичів, оскільки три чверті обсягів товару вивозилися саме у ці міста.
Фото, які потребують пояснень: Ресторан Турист, зміна Андрія Петровича Ваганова; Інтер’єр ресторану Славутич.
КОМЕНТАРІ