Раніше чи пізніше, але навесні про початок навігації тут писали завжди, допоки Дніпром ходили як баркаси рибалок, так і пароходи, а потім й теплоходи. Цікава публікація 1934 року: мене в ній не так здивував текст, в якому опосередковано згадується багатовіковий водний шлях Дніпром, Вільшанкою і Россю та на той час ще актуальний на ділянці Черкаси – Мошни (хоча, очевидно, добряче замулений), а фото нової пристані у Черкасах. Цілком капітальна будівля, не дебаркадер якийсь. Тільки от де вона була – питання, бо на відміну від добільшовицького плану Едм. Івановського та інших, “сталінської” карти нашого міста ніколи не бачив. До речі, зауважте саме на меті поновлення водного сполучення з Мошнами: значить було таке ще й не так давно до означеного часу. Тож цитата зі статті “мовою оригіналу”, чергову цікавинку розповів краєзнавець Борис Юхно.

“Дніпровський водний транспорт відограє велику роль в обслуговуванні району. Через Черкаську пристань проходить до 25% всього вантажу міста, при чому вантажообіг пристані дорівнює 131 тис. тонн, в той час, коли в навігацію 1931 р. вантажообіг складав 65,8 тис. тонн. За звітний час на Черкаській пристані проведено значні роботи для покращення обслуговування пасажирів. Збудовано новий вокзал, поліпшено обладнання вантажного двору.

У 1933 році за ініціативою пристані було організовано водне сполучення по р. Вільшанці з селом Мошни, що значно поліпшило перевозку з мошенської частини району с.-г. продукції та заготовельних контингентів, зокрема хліба.

Пристань має невідкладні завдання – це поширення її території, поліпшення приміщень для зимівлі команд. Виробничому району “Українлісу”, Лісосплаву, “Заготзерно” та всім організаціям району необхідно матеріально допомогти пристані в роботах по розчистці річки Вільшанки та налагодити нормальне сполучення з мошенською частиною району. За допомогою обласних організацій ми мусимо найближчого часу це здійснити”.

blank

Минуло понад два десятиліття. Є новий обласний центр Черкаси, але ще на старому Дніпрі і зі старою пристанню-дебаркадером. 18 березня 1958 року “Черкаська правда” відзвітувала про початок нового сезону пасажирських перевезень Дніпром так: “Дніпровські річковики не чекають, поки весна повністю вступить у свої права. Як тільки ріка очистилась від криги, почали курсувати судна. Вчора до Черкас з Києва прибув перший в нинішньому році пасажирський пароплав “М.В. Ломоносов”. Отже, прапор навігації піднято!

Давно був на Дніпрі такий ранній її початок. Старі річковики згадують, що тільки в 1925 році було подібне: тоді на суднах 14 березня підняли пари. В інші ж роки регулярні рейси пасажирських пароплавів відкривались наприкінці березня або, частіше, на початку квітня.

Пароплав, що йде з Києва на Дніпропетровськ, прибуває в Черкаси о 7-й, відправляється о 8-й годині ранку. Йдучи на Києв, він швартується на черкаській пристані о 5 год. 30 хв. і відправляється о 6 год. 20 хв.

На швидкій лінії Києв – Херсон, що незабаром відкриється, розклад руху такий. Пароплав рейсом вниз по Дніпру прибуває в наш обласний центр об 11 год. 30 хв. і відправляється о 12 год. 10 хв. Повертаючись з Херсона, він прибуває до Черкас о 12 год. 20 хв. і відправляється на Київ о 13-й годині”. Власне, звичайна “планова” замітка, але в наш час цікава деталями.

Минуло лише кілька днів, і на одній зі шпальт видання повідомлення про перспективу: новому місту – новий порт.

“Ленінградська проектна організація “Діпрорічтранс” приступила до розробки робочих креслень будівель і споруд вантажної і пасажирської ділянок Черкаського річкового порту. В цьому році будівельники одержать всю проектну документацію і зможуть одночасно розгорнути роботи по зведенню кількох об’єктів. Крім будівництва приміщення управління порту, портових ремонтно-механічних майстерень, магазина, складу для вантажів та інших будівель, приступлять також до забивання свай для залізобетонної набережної загальною протяжністю понад 300 погонних метрів і спорудження вокзалу.

blank

Впорядкована вокзальна площа становитиме одне ціле з будинком вокзалу. Він замикатиме нову магістраль, вокзал буде видно здалека. Озеленена пасажирська ділянка і алеї для прогулянок вздовж набережної водосховища стануть чудовим місцем відпочинку міського населення. На дамбах, при вході в акваторію Черкаського порту, будуть споруджені маяки”.

Спорудження нового черкаського річпорту стало хрестоматійним прикладом будівництва по-радянськи: засоби – ніщо, мета – все. Вдень і вночі, у три зміни, у дощ і спеку намивався “фундамент” майбутнього комплексу, тобто 12 – 15-метровий шар піску, а загалом понад 3,5 мільйона кубометрів. Бетонувалася 1728-метрова дамба, яка утворювала акваторію для стоянки суден, а її основою слугували 22 тисячі кубометрів залізобетону. Далі – інфраструктура: механізовані причали, бокси, склади, транспортні колії, набережна як така.

“Сьогодні давно”: 5 травня 1961 року до порту приписали перше пасажирське судно. “Для прийняття “Ракети” на суднобудівний завод була направлена група річковиків. У дорозі вони почули хвилюючу звістку про тріумфальну перемогу радянського народу у завоюванні космосу. І думка в усіх була одна: просити управління Дніпровського пароплавства назвати новий теплохід ім’ям першого космонавта Юрія Гагаріна. Ця благородна просьба екіпажу була задоволена. “Ракета” обладнана найновішою технікою, комфортабельне судно має 64 місця і розвиває швидкість до 70 кілометрів за годину. Незабаром почнуться регулярні рейси “Юрія Гагаріна” між Черкасами і Києвом”, – повідомляла у ті дні “Черкаська правда”.

Порт урочисто відкрили 6 травня 1961 року. Слідом і окремо – вантажний, це сталося 24 липня, коли на якір стали баржі з вантажами для будівництва “великої хімії” (хоча, зрозуміло, розвантажувалися вони і раніше, але нова інфраструктура спонукала до того, аби саме цей день вважати днем народження вантажного порту). Гідний фінал великого будівництва датований 4 листопада 1962 року. Того дня увели в експлуатацію пасажирський вокзал, без перебільшення – один із найкдащих у республіці: із затишними залами, рестораном, готелем та відкритими терасами для очікування потрібного рейсу.