blank

М.В. Шарлемань, який, окрім усього іншого, вивчав текст “Слова о полку Ігоревім” з точки зору зоолога, зазначав, що там є багато дуже влучних спостережень за природою, зокрема поведінкою тварин. Ось, наприклад, читаємо: “Дружину твою, княже, птиць крилы приоде, а звери кровь полизаша”.

Або в перекладі Максима Рильського:
«Дружину твою, княже,
Укрили птиці крилами,
Звірі її кров полизали».

Чому птахи “накрили крилами” дружинників, як видно з тексту – загиблих? А це типова поза хижих птахів, які захищають свою здобич від конкурентів. Тобто на місці побоїща бенкетували некрофаги (падложери).

Заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника Віталій Грищенко днями мав змогу побачити подібну реакцію захисту здобичі.

“На Дніпрі біля Канева зараз повно орланів. Морози повиганяли їх зі ставків та інших водойм, де вони трималися до цього часу. Довелося шукати, де б пересидіти холоди. Тут якраз зручне місце. Канівська ГЕС працює в піковому режимі, завдяки періодичним перепадам води нижче греблі лід ламається й виноситься течією. Навіть за сильних морозів залишаються ділянки відкритої води, де збираються качки – крижні, великі крохалі, гоголі та ін. Біля них тримаються й орлани. Хоча вони ловлять не стільки качок, скільки рибу на відкритій воді. Тільки от щоб поїсти, їм мало зловити здобич, треба її ще захистити від конкурентів.

Це була передмова, а тепер про крила. Один з орланів (птах віком 3-4 роки) спіймав рибу і прилетів із нею “потрапезничати” на берег острова Шелестів (Канівський природний заповідник). Але не так все просто, коли навколо повно голодних “колег”. Одразу ж до нього підлетіли кілька інших орланів, сіли поруч. А за ними потягнулися ще і ще. Один за одним птахи летіли вздовж берега з обох боків. Ну прямо-таки, як у радянські часи у людей була реакція на натовп: “Ага, чогось народ кучкується, треба подивитися, що дають”. Ось так і у птахів: “Чогось там інші орлани купою зібралися, треба підлетіти, може й мені що перепаде”.

Біля удачливого рибалки зібралося 14 орланів різного віку, ще двоє сиділи на березі поодаль. Але й господар здобичі виявився “не промах”. Він присів над рибиною і широко розпустив крила (от вам і ” крилы приоде “), накривши її й виставивши вперед дзьоба: “Ідіть усі до біса, це мій улов!” Так тривало хвилин 10-15. Хоч навколо було повно конкурентів, ніхто з них у бійку не поліз. Що й логічно – поки два птахи чубитимуться, рибу поцупить хтось інший. “Нема дурних: синці дістануться мені, а їжа – комусь”.

Поступово орлани стали розлітатися, зрозумівши, що дармівщини не буде. Господар здобичі почав потроху відривати від неї шматки, не забуваючи пильно стежити за птахами, що ще залишалися. Ось так воно буває.” – розповів науковець.