Автор легендарної пісні «Гей, соколи!» (улюбленої пісні Війська Польського в часі війни проти Росії 1920 року і війни проти Гітлера й Сталіна водночас у 1939 році), прибув до Чигирина, як до колишньої столиці Козацтва, щоб набратися вражень для нових творів – бо тему Козацтва він любив понад усе… Розповів краєзнавець Андрій Кравець.
Згадку про перебування Тимка (Томаша) Падури мені вдалося відшукати у монографії пані Луїзи Карабан з польського Інституту регіональної культури і літературних досліджень ім. Францішка Карпінського. Сама ж дослідниця віднайшла цю інформацію у №13 журналу “Ziemia” за 1912 рік.
Автор, Rawita Gawroński Franciszek, у публікації “З пограниччя Дикого Поля, декілька вражень, декілька спогадів” (“Z pogranicza Dzikich Pól, kilka wrażeń, kilka wspomnień”) писав століття тому про Падуру, досить різко критикуючи його за ідеалізацію польсько-українського минулого: “Томаш Падура, який був тут (у Чигирині з його надзвичайно кривавим минулим, де “немає і п’яді землі, не просякнутої татарською, турецькою, московською, козацькою і польською кров’ю”) у 1828 році – і міг бачити лише жалюгідне, убоге селище, без слідів колишньої величі, але у своїй уяві бачив блискуче польське минуле, з часів слави і перемог. Мріяв про польсько-козацьку дружбу, рицарські битви, рицарську велич […]. Окрім рицарських ідеалів, Падура не хотів бачити кривавого минулого…”
Саме сьогодні український історик Тарас Чухліб, який, як ніхто інший орієнтується у польських архівах, виклав у соцмережі фото сторінок старовинного польського пісенника з думою «Кошовий», яку Тимко Падура записав 1828 року саме в Чигирині. Розпочинається вона описом того, як весь шлях на долині біля Чигирина блищить від обладунків «панцерного війська», далі ж в тексті уточнюється, куди це військо прямує: «на поганців – в Крим, в Крим!»… Як кажуть інші наші сусіди: «Совпадєніє? Нє думаю…»
КОМЕНТАРІ