У селі Журавка на Черкащині раніше було з вісім десятків коней. Та утримувати їх складно, тож для обробітку землі чи поїздок молодь все частіше обирає сучасну техніку. Проте нині одна з останніх місцевих кобил у селі — Леся допомагає місцевим жителям возити сіно з городу, експонати в музей, або ж просто підвозить їх у справах. Є випадки, коли без кінської сили в селі ніяк, розповів Суспільному завідувач будинку культури Віктор Лимар.
Леся у селі — помічниця і безвідмовний транспорт, розповів один з її господарів Валентин Орел:
“Вона у нас з’явилася років п’ять тому. Купили лошам її, виходили, виростили”.
Тварина звикла до уваги і не боїться людей, додав Валентин.
“Люди не хочуть займатися кіньми та і роботи особливо для коней немає. Зараз із сіном важко, та і загалом більше надають перевагу транспорту”, — пояснив він.
Перевагу автомобілям то віддають, але впасти Лесі на хвіст охочі трапляються, розповів завідувач будинку культури Віктор Лимар:
“Коли з городу потрібно звозити гарбузи, сіно, то ідуть до господаря. Особливо це актуально старим людям, пенсіонерам. Леся багато зараз виручає”.
А нещодавно попросили відвезти саньми експонати до музею:
“Там деякі експонати важкі, громіздкі і дякуючи Лесі звозили експонати в музей”.
Допомагали перевозити дві сестри, учасниці дуету – Тамара та Неля.
Неля розповіла: таким транспортом їздила вперше:
“Я на Лесюньчику ще не каталася. Це не страшно. У нас був час, що батько теж глядів коня”.
Раніше коней у Журавці було багато, розповів власник тварини Валентин Орел. Була пара і в кобили, його звали Гудок:
“Вони разом запрягались, ходили”.
Коня продали:
“Спочатку Леся тужила, а потім звикла”
Господарі її люблять за двох, додав Валентин.
КОМЕНТАРІ