Із 70-літнім Андрієм Мартиненком зустрічаємося у Лисянці біля пам’ятника Тарасу Шевченку, якого він вважає натхненником у своїй поетичній творчості, пише Олександр Щербатюк із “Вістей Черкащини”. Чоловік показує об’ємну теку з власними віршами. Їх у нього, каже, більше 900. Більшість їх, запевняє, покладені на музику, яку теж пише сам. Включає диктофон, і дає послухати пісні у власному виконанні.

– Дванадцять віршів я написав відразу після відвідання гори Тотоха під Медвином, – коментує. – Навіть люди, що не володіють екстрасенсорними здібностями, відчувають позитивну енергетику цього місця. Перебування там дозволяє відновити енергетичну структуру людини.

Андрій Мартиненко називає себе біоенергоінформотерапевтом, каже, що з дитинства помічав у себе незвичайні здібності. Зізнається, що може бачити і навіть минуле чи майбутнє людини у вигляді картинок, як у кінофільмі, переглянувши який, можна безпомилково визначити основні події, що мають відбутися в її житті. Ніколи він не розлучається із шматком метеориту, який, вважає, потрапив до його рук не випадково. Після того, як знайшов його на городі, несподівано для себе і рідних став грати на фортепіано, хоча раніше за собою музичних здібностей не помічав.

Чоловік згадує чимало випадків, коли його дар провидця і цілителя, як він каже, допомагав під час його служби в міліції, коли розкрив не один резонансний злочин, лікував людей.

– Я допоміг впоратися із невиліковною хворобою заступнику мера Вроцлава, що в Польщі, екс-президенту Віктору Ющенку, – розповідає. – Ні в кого грошей за роботу не прошу і не вимагаю. Хто чим віддячить, тим і задоволений. Головне – робити людям добро, і тоді це повертається у вигляді здоров’я, світлих думок, сплеску творчості.

На жаль, каже, даний Богом дар, не дозволяє рятувати від неминучої смерті рідних, друзів.

«Мені було відкрито день і годину завершення життя своєї дружини, матері. Але не в силах був відстрочити цей трагічний момент. Тільки Творцю відомо, коли людині з’являтися на цей світ, а коли покидати».

Про феномен Андрія Мартиненка італійські документалісти зняли фільм, його запрошували на телеканал СТБ і перевіряли на детекторі брехні, не повіривши у його неймовірні розповіді – результат був негативний.

– Я не можу пояснити свій стан. Інколи мені здається, що я вже прожив 300 років, настільки багато знаю, розумію, стільки зі мною всього відбувалося. Я двічі вмирав у дитинстві і один раз стояв на краю прірви у дорослому житті. Але в останній момент якась невидима сила виносила з темноти до світла і життя. Може, це справді є поцілунок Бога, як про це мені сказала при зустрічі на одному з мистецьких фестивалів італійська актриса Марія Кяра. Тоді мені ще довго дякувати за це Господу добрими справами, – підсумував мій незвичайний співбесідник.